Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1988 №08 Сторінка 3

Журнал Перець 1988 №08 Сторінка 3. Улітку 1984 року жителі селища Солоницівки, що в Дерга-чівському районі на Харківщині, надіслали до Ради Міністрів УРСР листа: дві сторінки текст, а ще дві підписи 98 авторів. Автори батьки діточок шкільного віку починали і закінчували листа проханням прискорити спорудження нової школи, бо стара таки дуже стара, до того ж не справляється з казково зростаючим контингентом дітвори. Річ у тім, що в Солоницівці будується ТЕЦ. Будівельники переважно приїжджі хлопці та дівчата, не звіряючи своїх планів з відомчими, необачно одружуються. А які наслідки неузгодженого з інструкціями кохання? Нові роти і батальйони малих солоницівців, про яких проектувальники станції й гадки не мали. Ось чому 1976 року, тобто до початку будівництва, селище мало близько шести тисяч жителів, а вже у 1984 році їх стало понад 17 з половиною тисяч. Так і пішло. Молоді сім'ї збільшують населення Солоницівки на двісті-триста дітей щороку, і їх треба вчити й виховувати якомога краще, як того вимагає шкільна реформа. Але як це зробити, коли стара школа, навіть працюючи у дві зміни, не в змозі охопити групами продовженого дня навіть третини учнів?.. У відповідь на цей крик батьківських душ не забарився лист із Харківського облвиконкому від 3 липня 1984 року: «За дорученням Ради Міністрів УРСР виконком обласної Ради народних депутатів розглянув Вашого листа... Повідомляємо, що планом розвитку Харківської ТЕЦ-5 будівництво школи на 1176 учнівських місць передбачено в 1986 році. На адресу Ради Міністрів УРСР, через Держплан УРСР, направлено листа з проханням сприяти у залученні коштів міністерств і відомств на пайову участь у будівництві важливих для району об’єктів. Одночасно облвиконком звернувся до Міністерства енергетики і електрифікації УРСР з проханням наблизити строки будівництва школи в Солоницівці. З одержанням відповіді питання про проектування і виготовлення проектно-кошторисної документації буде розглянуто додатково. Заступник голови виконкому В. М. Байбиков». Мал. В. ЧМИРЬОВА Читали батьки і дивувалися тому, що доручення уряду республіки виконується стримуючим засобом листування обласних властей з міністерствами і відомствами. До того ж відразу звідкись виповзло непорозуміння. Проектно-кошторисна документація була вже по суті готовою, а про неї у відповіді говориться у невиразно майбутньому часі... Батьки починають усе спочатку. Поси ІДОМЧІ ігри лають свого ходака голову батьківського комітету М. А. Линника у Київ до солоницівського депутата Верховної Ради СРСР Є. В. Качаловського. Заступник Голови Ради Міністрів республіки Є. В. Качаловський у присутності ходака зателефонував у Міністерство енергетики і електрифікації УРСР, запропонувавши почати будівництво школи з трьохсот тисяч карбованців заділу. Отже, доля, у вигляді домовленості на урядовому рівні, усміхнулася до солоницівської дітлашні ще того ж таки 1984 року. Однак, як це тоді, до перебудови, було модно, нижчі інстанції справу загальмували. Тодішній керуючий трестом «Південзахіденерго-буд» М. С. Бондарчук навідріз відмо вився братися за школу. Він, мовляв, безпосередньо підпорядкований московському главку, от хай звідти ним і керують. Хоч, як це дивно, його підтримали директор ТЕЦ-5 О. Т. Плак-син та начальник будівельного управління цієї ТЕЦ П. Й. Разбицький. Вони пояснили свою позицію тим, що, мовляв, шукали і вдень з вогнем не знайшли школи в планах соціального розвитку селища... У пошуках ясності минув іще рік. Нарешті солоницівцям вдається зібрати підписи під проектом-узгодженням на виділення ста тисяч карбованців для початку будівництва. Директор середньої школи І. С. Ляшенко вилітає в Київ, щоб добитися попереднього перерахунку кошторису на нові ціни. Іван Степанович на власні очі бачить працівників міністерства, власними вухами чує їхні міжвідомчі передзвони. Прибув додому радісний: управління…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"