ГУМОР І САТИРА

Перець 1988 №21 Сторінка 5

(Вітаємо ювілярів, Бувальщина)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1988 / № 21 / Сторінка № 5

Перець 1988 №21 Сторінка 5 - Вітаємо ювілярів, Бувальщина. Вітаємо ювіляра! 300АФОРИЗМИ Моя БУВАЛЬЩИНА Потрапив я одного разу в гості до свого колишнього однокласника Миколи, що проживав у власному будинку на околиці міста. Посиділи ми з ним годину, поговорили про наше минуле та сучасне життя, бо ж давненько бачились та й став я збиратися додому. Коли виходили на подвір'я, зупинився я коло хвіртки та задивився на сам будинок, майстерно облицьований різнокольоровою плиткою. Сам облицьовував. Подобається? сказав Микола, помітивши мою зацікавленість. Плитку дістав, коли ще в промжитлобуді працював. Цемент, вапно та інші матеріали там же. Але ж тепер ти на меблевій? Еге ж, на меблевій... Бачив у кімнаті якого красеня-гарнітура зібрав, такого в магазині не купиш. Он там, у сарайчику, і майстерня своя невеличка. А матеріал же прямо під ногами у нас лежить! Бував я на меблевій з учнями на екскурсії вчителем працюю, але не помічав, щоб під ногами щось валялося. Вийшли ми з ним за хвіртку, і Микола пішов проводжати мене. А цей, видно, на металозаводі працює? запитав його, вказуючи на оригінальну огорожу з нержавіючої сталі й добротно зварену браму з того ж таки дефіцитного металу. Вгадав. Відходів та браку і в них вистачає... А тут, мабуть, залізничник мешкає? У дворі стояли три величезні контейнери. Добротний сарай був зведений з просмолених шпал, а на його дощатому фронтоні ще й напис зберігся: «Прописан станция Дарница». Він у тих контейнерах кроликів тримає. Вигідно ж... У наступному дворі стояли старенькі «Жигулі» без коліс, поряд синій «Запорожець» з пом'ятим дахом, а якийсь молодик копирсався в червоному «Москвичі». Водій? запитав я у Миколи. Петро? Ні, на станції техобслуговування. Бере там деякі деталі та й підробляє вдома потроху. Уже й сам «Жигулі» купив! заздрісно зітхнув колишній однокашник. Підходили до останньої хати на вулиці. Звичайна хата біліла за новеньким штахетним парканом, у дворі дбайливо складений стос свіжого шиферу, видно, щойно з заводу. Тут я завагався, не міг вгадати, де ж працюють хазяї цієї садиби. Та виручила мене старенька бабуся, що визирнула із-за хвіртки. Миколо! Може, сметану забереш, дружина твоя ще вчора замовляла. Дочка щойно з заводу принесла. Мій однокласник став швидко прощатися зі мною: Заходь, не соромся... Може, допоможу чимось і тобі. Вчителювання, знаєш... воно таке... він так і не сказав, яке ж саме. Попрощався та й хутко пішов у двір. Володимир ЮЩЕНКО. м. Шепетівка Хмельницької області. ф Один собака гавкає від зла, інший з переляку. ф Просувався вперед на задніх лапках. Леонід ЗАБАРА. ПОЗИТИВНИЙ ГЕРОІВ 1. ЩО ПОВИНЕН РОБИТИ ЛІКАР чорним КОМПЄ-безвід- иого користь, він може дати висловлювався дід Щукар, Оголосить недовіру і все! Василь Костянтинович проникливо вдивляється мені в очі і лагідно промовляє: Ви ж інтелігентна людина, ви повинні зрозуміти... Я, звичайно, потішений і щось вдячно мурмочу. Бо якщо Василь Костянтинович зрозуміє, що моя думка складається не на мені, як «ві длуп». Підстави можуть бути найрізноманітніші: змова кореспондента з кременчуцькою редакцією, приховані родинні стосунки з котримось із членів ворожого табору, дрімуча некомпетентність у медичних питаннях і так далі. Такі прецеденти були. Василь Костянтинович скаржиться давно, і коли хтось із перевіряючих збочує за межі розробленої ним концепції, В. К. Шаблій застосовує благопривласнене право вето. Мовляв, не довіряю і спілкуватись не буду! Отже, може статися, у зв'язку зі справою Василя Костянтиновича я в Кременчуці не останній. В. К. Шаблія, лікаря-психіатра Кременчуцького психоневрологічного диспансеру, звільнили з роботи «за систематичне невиконання без поважних причин лікарських обов'язків, накладених на нього трудовою угодою і правилами трудового розкладу...» Хоча лікар Василь Костянтинович непоганий. І на засіданні Автозаводського районного народного суду міста Кременчука, де розглядався позов В. К. Шаблія про поновлення на роботі, багато свідків пацієнти і їхні рідні дружно твердили: кращого лікаря їм не треба. Василь Костянтинович тентний і уважний, ввічливий і мовний... Але життя малює не тільки і білим. У його палітрі багато інших кольорів і напівтонів. Річ у тім, що непоганого фахівця В. К. Шаблія було надзвичайно важко «посунути» на виконання навіть дрібного завдання, якщо воно, на його думку, лежало поза межами його функціональних обов'язків. Кордони ж професійної грядочки, яку він зобов'язувався обробляти старанно й безвідмовно, Василь Костянтинович вважав за належне окреслити сам. Без втручання адміністрації і колег. А звідси і неминучі конфлікти. Якось відмовився проконсультувати за невідкладними показаннями хворого. Іншим разом не побажав відвідати пацієнта. Навіть по телефону міг відмовити у пораді. У зв'язку з тим, що робочий день закінчився і йдеться не про «його» хворого. Ось така ситуація... Трохи дивна як для медика, правда? Бо якщо «особисті» хворі на Василя Костянтиновича могли покластися, то 6 Мал. В. ГОНЧАРОВА Продаю, хлопці, продаю... Бо ж сьогодні всі переходять на самофінансування!.. лікувальний заклад далеко не завжди. Лікувальному закладу треба було триматися з Василем Костянтиновичем насторожі. Лікар-психіатр рішуче відстоював право на повну автономність у справі, яка…

Вітаємо ювілярів Бувальщина

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"