ГУМОР І САТИРА

Перець 1988 №21 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1988 / № 21 / Сторінка № 3

Перець 1988 №21 Сторінка 3. Мал. Р. САХАЛТУЄВА А казали, що голосуватимете за мене обома руками... Так голосування ж було таємним! А ПОЧАТКУ нинішнього року Віталій Дмитрович Безносюк склав із себе повноваження начальника управління «Київ-плодоовочпром» і урочисто відбув в одну з соціалістичних країн, де погодився представляти інтереси всього Радянського Союзу на ниві експорту-імпорту овочів та фруктів. Водночас слідчі органи склали з себе великий клопіт: закінчили розслідування й передали до суду кримінальну справу про розкрадання державних коштів в особливо крупних розмірах колишніми підлеглими Віталія Дмитровича службовими та матеріально відповідальними особами з Мінського оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату (ОРПК) м. Києва, комбінату, котрим до свого виходу на всекиївську орбіту іще два з половиною роки тому якраз у розпал злодійських акцій згаданих осіб керував В. Д. Безносюк. Це була третя справа, пов'язана із Мінським ОРПК. Фігуранти перших двох на той час уже відбували своє у буцегарні й у залі суду з'являлися як свідки лише, на відміну од інших ста п'ятдесяти свідків, під конвоєм. І в той час, як Віталій Дмитрович Безносюк прилучався до міжнародних плодоовочевих проблем, його ім'я не раз звучало в суді'у зв'язку із проблемами внутрішнього, переважно кримінального характеру, які вигулькували при аналізі діяльності і Мінського ОРПК, і «Київплодоовочпрому» в цілому... І. Про те, як ніщо перетворювалось на гроші Пізнього вересневого вечора, коли над Києвом мерехтіло голубе телевізійне сяйво це трудящий люд, мужньо переборюючи дрімоту, додивлявся програму «Час», у недалекому від столиці вишго-родському селі Старих Петрівцях, а точніше на тому його кутку, де розміщалися споруди овочесхо Віталій Дмитрович Безносюк в інтер'єрі «Київплодоовочпрому» вища, продовжувало нуртувати життя. До воріт, прикрашених вивіскою «Мінський ОРПК м. Києва», одна за одною під'їздили вантажні та легкові машини, з них енергійно вискакували мужчини у дощовиках, нейлонових півпальтах і джинсових куртках і, ковзаючись по роздавленій картоплі та капустяному листу, цілеспрямовано простували до кабінету завідуючого. За кілька хвилин мужчини бігцем відвідували вагову, де їх приязно зустрічала молода і гарна вагарка, після чого сідали в авто і, осяваючи кабіни гарячковим блиском очей, відбували в осінню пітьму... Останнім того вечора виник перед Леонідом Володимировичем Шостаком міцний рум'яний молодець у плащі з дуже відстовбурченими кишенями. Ого! схвально сказав завідуючий овочесховищем, з любов'ю дивлячись на кишені. Скільки? Чотири тисячі без сорока копійок! гордо відповів молодець. За двадцять тонн. Він добув із-за пазухи кілька пожмаканих папірців і ляпнув ними об стіл завідуючого. А що це за Кривенко та Ганенко? запитав Леонід Володимирович, зазирнувши у папірці. Щось я таких серед шоферні не пригадую. Якісь нові? Звідки? А звідси! із сміхом постукав себе пальцем по лобі власник відстовбурчених кишень. Як і номери машин. Ну, Федоре Семеновичу, ти даєш! зареготав і собі Шостак. Отже, на двох менше при дільбі... Що, вже дає? Уже ділимо? ввірвався до кабінету добродій у засмальцьованому халаті. Ви ж про мене... Не забудемо, не забудемо, запевнив його Федір Семенович і став витягати з кишень пачки грошей. Нашого рідного завскладом громадянина Семеняка ми ніколи не забу... Семеняк. Тіпун тобі на язик, Олифір! Скільки можна говорити: не громадянин, а товариш Семеняк, товариш, товариш!.. Продовження на стор. 4. Продовження. Поч. на стор. 3. Не будь таким забобонним, Петю, суворо зауважив Шостак, а то слини не вистачить. Та й кабінету мені не запльовуй. Кажу тобі ще раз з усією відповідальністю як твій керівник і... кгм... парторг усього комбінату: наша сила і наш добробут у нашій єдності. Поки ми разом усе буде гаразд. Ну, давай, Олифір, діли наші тисячі-... ...Трималися вони разом досить довго. Не місяць і не рік. І ділили довго й багато. Лише за три сезони заготівлі картоплі для киян 1983 1985 років украли сто двадцять тисяч карбованців. І якщо тепер легко і просто реконструювати будь-яку подію, будь-який епізод із насиченого лиходійством життя злочинної групи, то слідству довелося в буквальному розумінні перерити сотні тонн гнилизни у складах Мінського плодоовочевого комбінату, перегорнути десятки тисяч різних фінансових документів, щоб виловити серед них тисячі фальшивих, провести масу експертиз судово-бухгалтерських, почеркознавчих, агрономічно-технологічних навіть із врахуванням даних гідрометеорологічної служби (позаяк високий за паперами рівень виходу гнилі з овочесховища деякі меткі агрокерівники невимушено пояснювали складними погодними умовами)... І ось тоді вони заговорили. Зарепетували. Заголосили, звалюючи вину один на одного. Вони це завідуючі овочесховищем у Старих Петрівцях Бєлінський і Шостак, завідуючі складами цього ж сховища Семеняк, Сальник і Пелиховський, завідуючий складом експедиції комбінату Олифір, завідуюча складом буртмайданчика у селищі Димері Богдан, вагарка Бойко. Це заступник старшого бухгалтера Іванківської районної заготконтори Кузьменко, заготівельники Ткаченко, Троценко, Давиденко, Скопич, Марченко, Тимошенко, Чеховська, Белісова, Топорищева, Зай-ченко, Романенко. А ще водії-експедитори Київського автотранспортного підприємства 23057 Мовчун, Михальчи-шин, Бятець, Клюско, Левченко, Чеховський, Бори-сенко, Чуба, Скочинський, Мартиненко, Страдний, Коломієць і примкнулі до них автослюсар Кузнець і шофер із взуттєвої фабрики імені 10-річчя комсомолу України Злиденний. І стало цілком ясно і зрозуміло, що і як діялося у Мінському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті при беззастережному й повному потуранні директора Віталія Дмитровича Безносюка. Як бачимо, група ділителів украдених грошей чітко ділиться на три фахових підгрупи: власне діячі оптово-роздрібного комбінату, заготівельники та водії-експедитори. Усі вони залежали одні від одних: заготівельники від водіїв-експедиторів, ті від заготівельників і разом од благодійників із комбінату. Бо, які б не замислили вони хитромудрі комбінації та махінації з метою вилучення у держави грошей, без документального прикриття обійтися було неможливо. Таке прикриття звісно, химерне, оскільки давно відомо, що скільки б мотузкові не витися... давала фірма, давало ОРПК. А там справжні фахівці, справжні аси. Усі з вищою освітою (опріч, зрозуміло, вагаря, та й та мала середню спеціальну підготовку) і з колосально розвиненими потребами. Потреби сформували ініціативу, ініціатива спустилася вниз і, безуспішно понишпоривши серед чесних людей, таки зіткнулася з готовністю периферійною, котра, задерши писок, принюхувалася до віянь згори: чи не запахне десь взаєморозумінням? Запахло досить швидко, й ініціатива одних і готовність інших дуже скоро стали діяннями. Кримінальними діяннями. Наслідки цих діянь кожен із нас не раз відчував на собі, коли приходив до овочевого магазину, сподіваючись узяти кілька кілограмів добірної картоплі, яка б на пательні вкривалася рівним ніжним рум'янцем, а зварена в каструлі, пахкотіла б дивовижним ароматом, котрий можна порівняти хіба що із запахом свіжоспеченого хліба. Прийшовши ж до магазину з такою, здавалось би, не дуже високозлет-ною мрією, хіба не впиралися ми…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"