Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1988 №12 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Перець 1988 №12 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. ВИ НІКОЛИ не куштували торт із гірчицею? Кажуть, дуже смішно виходить. Хто каже? Особисто мені розповідали педагоги Київської школ и-інтернату № 6 для глухих дітей. їх, педагогів, новий директор Л. М. М ксименко на 8 Березня пригостив власноручно виготовленим тортом із власноручно запеченою в нього гірчицею. Хотів у такий спосіб продемонструвати, що йому не чуже почуття гумору. Ну, що ж, кожен жартує, як уміє. Погано тільки, що «гірчицю» директор незабаром переніс на службові стосунки, і в колективі виникла ситуація, коли одним смішно, а в багатьох сльози з очей капають. Першою не зрозуміла жартів Макси-менка заступник директора по навчальній частині Є. С. Грищенко. Вона двадцять дев'ять років відпрацювала в школі-інтернаті і на цій підставі, очевидно, вважала, що має моральне право звернутися з листом до Міністерства освіти УРСР і розповісти, як директор інтернату практично усунув своїх заступників від керівництва навчально-виховним процесом, уроки відвідує рідко, роботу вчителів оцінює суб'єктивно. Самочинно, ігноруючи думку педради, вирішує, кому бути, а кому не бути вчителем-методистом (додаток «методист» гарантує підвищення зарплати), чим створює конфліктні ситуації в колективі. Лист Грищенко не залишився без уваги. У квітні 1987 року в школу- нтернат прибула комісія, усе оглянула і перевірила. І хоч автора скарги саме: посилання в наказі на грубе порушення завучем закону про всеобуч безпідставне, оскільки за організацію навчально-виховного процесу у школі в першу чергу несе відповідальність директор; не конкретизовано, в чому полягає одноразове порушення Грищенко трудових обов'язків; пропуски уроків старшокласниками це вина всього педколективу, а не лише завуча. Однак задовольняти протест прокуратури ніхто в управлінні народної освіти не поспішав. Але оскільки хоч якось реагувати було треба, вирішили вдатися до перевіреного «методу»: мобілізувати відповідно спрямовану громадську думку, щоб побити нею думку прокуратури. Зробили хід конем. Л. В. Шевченко, яка через хворобу директора тимчасово виконувала його обов'язки, заходилася гарячково організовувати найде-мократичніший, як на її думку, для даного моменту захід голосування на предмет виявлення Є. С. Грищенко вотуму недовір'я. Щоправда, найде-мократичніший захід поширювався не на весь колектив. Сповістили про нього тих, хто користувався довір'ям директора. А щоб запобігти неприємних несподіванок, заздалегідь видрукувані бюлетені проштампували і пронумерували. Вручивши вчителеві такому-то бюлетень номер такий-то, зовсім нескладно визначити, чим той дихає. Результати голосування мали стати матеріалізованою одностайною думкою колективу проти повернення Грищенко. Палицю в колеса несподівано вставило партійне бюро інтернату, яке в одно- аргументами свій протест не підкріплювали. Загадкою для мене залишилася й позиція керівництва міського управління народної освіти, яке, витуривши Грищенко з роботи, судячи з усього, спокійно спостерігає, як у школі-інтернаті киплять пристрасті, затінивши навчально-виховний процес. Спокій цей тим більше незрозумілий на фоні двох подій. По-перше, ревізори КРУ Міністерства фінансів УРСР виявили чимало фінансово-господарських порушень з боку директора і матеріали перевірки передали до прокуратури. А по-друге, на цей час уже й республіканська прокуратура підтримала протест своєї нижчої інстанції, зажадавши поновлення Грищенко на роботі. Заступник начальника управління Р. С. Сидорова від зустрічі зі мною категорично відмовилася, посилаючись на те, що всі документи знаходяться у начальника А. І. Тимчика. Анатолій Іванович на зустріч погодився. Розмовляли ми довго, а почуте від нього можна сформулювати коротко так: ревізори КРУ Міністерства фінансів УРСР для нього не авторитет, як не авторитет і республіканська прокуратура, а Грищенко заступником директора школи-інтернату не буде, хіба що міністр освіти накаже поновити її. І взагалі, з якого це дива «Перець» бере під своє крильце людину, про яку інспектор управління народної освіти В. Л. Чайко написав у довідці: «Не дивлячись на низку невирішених питань і проблем по атестації учителів, заступник директора по навчальній частині найсерйозніші ВИПРОБУВАННЯ ХМЕЛЬНИЦЬКА область. (Кор. ТАП). Майже не буває розлучень у молодих сім’ях, що живуть в с. Пи-липах-Олександрійських Віньковець-кого району. Бо з першого дня вони мусять пройти чи не найсерйозніше випробування зареєструвати шлюб у місцевому аварійному клубі. Якщо у молодят вистачить мужності зайти до такої розвалюхи, розповіли кореспондентові ТАП місцеві жителі, то їм у житті вже нічого не страшне. Одна тільки біда, що любів таких реєструвати з кожним роком доводиться все менше і мен-е молодь просто тікає II II НА II II КОНКА СТОЛИЧНІ II з села. ВУЛИЦІ Як передає наш київський кореспондент, на вулиці Кудряшова, що у Залізничному районі столиці, незабаром можна буде побачити старовинну конку. нашими прадідами засіб пересування кудряшівці» обрали недарма, позаяк по їхній вулиці не ходить ніякий громадський транспорт, існує всього лише один продовольчий магазин. Отож тепер під дзвінкий стукіт кінських копит жителі вулиці зможуть відносно швидко добиратися куди завгодно. II II 11 II II II II з висновками вона не ознайомила, але можна майже із стопроцентною впев- неністю стверджувати, що акти ви- кладені о, листі Грищенко до мініс- терства, підтвердилися. Чому «майже», а не на всі сто відсотків? А тому, що в наказі по управлінню народної освіти м. Києва, виданому десь через місяць після появи комісії, перелічувалося му із своїх рішень записало: «Засудити практику окремої групи учителів, які з відома адміністрації, не поінформувавши ні партійну, ні профспілкову…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"