Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №16 Сторінка 4

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1989 / № 16 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1989 №16 Сторінка 4. ших знайомих) Р. Савчука, Д. Сарабина й Р. Афта- Одного звичайного лютневого ранку робітники шкіроб'єднання не змогли дістатися до своїх робочих місць: цехом бігав знервований пес, який недвозначно щирив зуби й агресивно гарчав, даючи зрозуміти, що він не збирається церемонитися ані з начальником цеху, ані з майстром, ані з рядовим людом. Цей інцидент обурив робітничий клас. Однак більш помірковані й досвідчені його представники почали ласкаво умовляти пса: Барсику! Це ж ми, робітники, працювати прийшли. Розумієш? Не Барсик він! Спухай, Полкане, пропусти, будь ласка! Ми ж план маємо виконувати. Який він там Полкан?! Цезар він! Цезарю, будь розумним! У нас же через тебе прогресивка може гавкнути. І тринадцята зарплата також. Розумієш, Барбосе? Але грізний пес на жодну кличку не озивався й на просьби не реагував. І його можна зрозуміти. Адже служив він у системі позавідомчої охорони. А там не тільки собакам, а й міліціонерам, і стрільцям, і сторожам, усім не рекомендують вступати в близькі контакти з тими, хто працює на об'єктах, що позавідомчо охороняються. Отже, невблаганний пес суворо дотримувався інструкції. Тоді хтось здогадався: треба розшукати чергового провідника службових собак, він має бути десь неподалік. Почали гукати й за якихось півгодини таки догукалися. Невдоволений, що його розбудили, Роман Савчук прийшов, притишив собаку й роздратовано пробуркотів: З ЖИТТЯ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИКІВ Мал. В. ЧМИРЬОВА Розкричалися! Теж мені ентузіасти вишукалися! До роботи, бач, рвуться! Поспати людині не дадуть після важкої ночі... Ніч, справді, була не з легких. Ще звечора, заступивши на вахту, Савчук випустив собак на службу і багатозначно підморгнув своїм друзякам молодим стрільцям позавідомчої охорони Роману Афтанасу й Дмитру Сарабину. Тим кмітливим хлопцям багато говорити не треба було. На відміну від дисциплінованого пса, стрільці й собаковод охоче вступали не лише в контакти, а навіть і у змову з окремо взятими робітниками-шкіряниками. До одного з них, Володимира Макогона, і почимчикував Афтанас. Шкіряник зафондував стрільцеві 50 кеер- бе, той поїхав куди треба й небавом повернувся з випивкою та закускою. Бенкетували вчотирьох. Собаку, це я точно встановив, не запросили. Бо треба ж було комусь тверезому охороняти тих, хто пиячить на робочому місці. Після цього Макогін просто в цеху видав горілчаним братам тридцять дві штуки шкіри. Стрільці благополучно винесли ту шкіру з заводу, після чого Роман Савчук з почуттям достойно виконаного обов'язку приліг відпочити під охороною свого дисциплінованого і непитущого пса. Ну, а далі ви уже все знаєте... Зате ви не знаєте того, що було перед цим. А було перед цим, вважайте, те ж саме. Тільки хіба що не пиячили або пиячили, але не в цеху. Тож події розгорталися перед цим так: колорист шкірзаводу Петро Гариджук домовився з пресовни-цею Іриною Гаргат, що остання викине через вікно цеху шкіру. Про операцію Гариджук заздалегідь повідомив своїх позавідомчих приятелів (уже й на- наса. Ті, в свою чергу, домовилися з міліціонерами тієї ж таки позавідомчої охорони Іваном Наконеч ним та Євгеном Лучинським, які патрульною машиною під'їхали до шкіроб'єднання і, згідно з угодою, відвезли Афтанаса додому, а той уже своєю машиною повернувся й забрав усі викинуті через вікно шкіри п'ятдесят штук. Більше викинути Ірина чомусь не спромоглася. Вісім штук віддали за посильне сприяння «позавідомчим» міліціонерам, решту чесно, наскільки в таких випадках дозволяє совість, розділили між собою. Сталася ця акція ще до міцного сну собаковода в цеху. А вже після того сну Савчук, Сарабин і позавідомчий сторож Мирослав Гордій поцупили ще 28 штук шкіри. Цього разу їм ніхто шкір з вікна не викидав. Цього разу вже самі Сарабин і Гордій полізли…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"