ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №21 Сторінка 7

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 21 / Сторінка № 7

Перець 1989 №21 Сторінка 7. КЩО пам'ять мені не зрад-жує і я з тих давніх, д о- І указних часів ще не за-був, то спочатку наче випивають, а вже потім закусюють. Отож і почнемо нашу розповідь з випивки. Точніше з самогонки. Власне, не так з самогонки, як із самогонників. Мушу бо перед ними покаятися. Надто вже люто я свого часу накидався на них. Особливо коли в магазинах не стало цукру. З усією доступною мені в'їдливістю я писав, як отой безсердечний самогонник скуповує мішками цукор, жене оковиту, а свою дитину в такий спосіб залишає без солодкого чаю та цукерок навіть на день народження. І раптом... Раптом з'ясувалося, що ми й без самогонника все одно змушені були б перейти на цукрові «запрошення». Бо цукру для нормального забезпечення населення таки бракує. Чому ж, питається, був собі цукор, був, і раптом його забракло? А тому, що останніми роками в країні через чийсь недогляд зменшено посівні площі під цукрові буряки. І ще тому, що цукрові заводи не одержують доста необхідних запчастин і обладнання, а через те ремонт їх до сезону проводиться неякісно і з запізненням. І ще тому, що порушують графік подачі буряку в переробку. І ще тому, що буряк іде такий забруднений, що його легше новий виростити, ніж цей очистити й помити. І ще... і ще... Одне слово, в причинах дефіциту не відчувається. А чим більше таких при чин, тим більше надпланових втрат сировини й цукру. Панічно боючись потенційних спростувачів, не хочу уза гальнювати. Скажу лише, що на одному лише Золочівському цукровому заводі торік було втрачено понад план (як бачите, у нас і втрати мають свій план) чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять тонн буряків на 237 тисяч карбованців. Я міг би назвати й інші підприємства. Але на Золочівському зупинився не випадково. Бо дізнався, що цього року золочівці в міжсезоння переробляли імпортну (з Куби) цукрову тростину. Це добре. Але ж переробляли аж до десятого вересня. А вже через п'ять днів мали приступити до переробки вітчизняного цукрового буряку нового врожаю. Відрихтувати за п'ять днів завод до нового сезону навряд чи хто зумів би, коли раніше, бува, не встигали цього зробити й за місяці міжсезоння. Отже, не дай, боже (а він таки може дати!), будуть нові, додаткові втрати цукру. І таким чином тимчасові цукрові «запрошення» набудуть статусу постійних, чим ствердять загальновідоме: нема нічого постійнішого за тимчасові труднощі. Цукор неначе повторює дивний хлібний парадокс. Ми залишаємо зерно у полі, розкидаємо дорогами при перевезенні, гноїмо або палимо на елеваторах, щоб згодом за долари! придбати в Канаді й США. От і з цукром: переробляємо закуплену за валюту імпортну тростину, переробляємо впритул до осені, щоб потім урівноважити це втратами вітчизняного цукру через недосконалу підготовку заводу до сезону цукроваріння вже зі свого бурячку. Виходить так на так. Але ж чи так, як треба? Ось тепер, коли ми вже трохи розібралися з випивкою (точніше з самогонниками, а ще точніше перейти й до закуски, а конкретніше до ковбаси. І не до ковбаси взагалі, а конкретно до «Московської», «Одеської», «Москворецької», «Кіровоградської», «Буковинської»... І не взагалі до цих сортів ковбаси, а конкретно до тих, які були вироблені на Стрийському м'ясокомбінаті. Так от конкретно. 29 і ЗО вересня 1988 року вказаний м'ясокомбінат завантажив п'ять великих автомашин-рефрижераторів саме цими сортами і понад тридцять вісім тонн ковбаси рушили зі Стрия до Москви, на холодокомбінат № 9. На вказаному холодокомбінаті номер дев'ять у перші дні торішнього жовтня чи то камери були по саму зав'язку натовчені ковбасою, чи то головному комірникові стрийська «Кіровоградська», як і стрийська «Одеська» видалися не до шмиги, чи то когось там обурило, що рідну «Московську» й «Москворецьку» везуть із якогось там Стрия, чи ще щось не сподобалося, однак так чи інак тут почали... ну, не те, щоб вередувати, але надто уважно придивлятися до привезеної продукції. А відомо: коли придивляються надто уважно, то завжди щось помічають. У даному разі на ряді батонів уздріли плісняву на шкірці. І в результаті прийняли лише половину привезеного, а близько дев'ятнадцяти тонн ковбаси завернули назад. Мушу сказати, що…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"