ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №08 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 08 / Сторінка № 9

Перець 1989 №08 Сторінка 9. Вступ Без вступу (переднього слова, передмови, преамбули і т. д.) не варто починати нічого. Бо несолідно. Про що 6 не йшлося: від інструкції як користуватися електропраскою, до академічної монографії включно. Автор нижчепропонованої наукової (за критиками залишається право назвати її як завгодно) розвідки, розмінявши сьомий десяток років і опублікувавши загалом понад 700 гуморесок, так і не навчився їх писати як слід. Зате на схилі літ збагнув одну річ: гуморески нині пише практично кожен, у кого з'являється сверблячка писати. І не лише пише, а ще й у трьох випадках з чотирьох публікує їх! Це по-перше. А по-друге, виявляється, що гумореска то найлегша літературна форма. Принаймні, про це свідчить кількість гумористів на душу населення. І не лише у порівнянні з далеким 1913 роком чи з роками застою, а й нині, в епоху перебудови і, що зовсім немаловажно, гласності. Отож, порадити початківцям щось путнє в плані: як писати гуморески, автор нижчепропонованого тексту не може. Йому залишається тільки одне порадити, як не слід їх писати. Порада перша. «Якати» чи «микати»! Уявіть собі таку милу картину: в поважному, інтелігентному товаристві з'являється такий собі, спершу непримітний, індивідуум і, як то кажуть, з кілочка починає: Я дурень, ідіот, мікроцефал, дебіл, придурок, вантюх, розтелепа, легейда, пришелепкуватий, прицюцьку-ватий, з-за рогу мішком прибитий, мене мати у дитинстві впустила з четвертого поверху і я тюкнувся тім'ячком об бульдозер, що стояв внизу, я чокнутий, я без царя в голові, я тільки-но втік з психушки і не збираюся туди повертатися, щоб мене, боже борони, не долікували. Не встигне поважне товариство «про жувати» цей афронт як писали майстри товстих романів у часи до соцреалізму, як чує далі: А окрім всього, я п'яниця, Микола БІЛКУН алкоголік, як спадковий так і благонабу-тий, бабій, спідничник, аліментник, що ухиляється від сплати аліментів тринадцятьом дружинам, я не повертаю боргів, принципово не вмиваюся, не чищу зубів, не поступаюся в трамваях та інших засобах пересування калікам, людям похилого віку, жінкам як вагітним, так і тим, що вже народили, але ще не виростили... Але й це ще не все, бо я шахрай, брехун, злодій, задавака, пліт-кар, наклепник, ябеда, наволоч, покидьок, наркоман і... по секрету вам зізнаюсь, гомосексуаліст. Поважне товариство і тут не встигне перевести дух, як чує нову тираду: Вчора я набрався смердюхи, як жаба мулу, і напудив у штани. Я прийшов у гості і висякав носа на полірований і щойно полакований паркет. Потім я виблював на святкове плаття господи ні, котра запросила мене у гості. А як ішов у гості, то дорогою справив малу нужду, сиріч сходив «до вєтру» у скверику за рогом, і послав міліціонера подалі. Потім, поки він думав, куди йому йти, я зник. Купуючи цей нікчемний подарунок, я обрахував продавця. Дома у мене власноручно застромле ний «жучок» у лічильник і я принципово обкрадаю державу на електроенергію. Я вже пропив одяг власних дітей, а зараз збираюсь пропити одяг дітей сусідських. Я завжди скомбіную чотири дулі тому, хто в магазині зауважує мені, що я лізу без черги. Я люблю «сідати» на службовий телефон і розігрувати знайомих, повідомляючи, що їх викли кають до прокурора. Вчора я встромив голку в шматок ковбаси і почастував тією ковбасою сусідське собача, а потім з насолодою спостерігав, як те собача конало. З п'яних очей на тому тижні я втелющився у вигрібну яму і сидів у лайні по вуха аж до ранку, поки мене не вигребли звідти «золотарі». Я... Але, може, досить? Бо й так вже антиестетизмом відгонить від вищена-писаного. Проте, скажіть, на милість божу: чи знайдеться на світі нормальна людина, котра виставить себе перед ближніми у такому світлі? Ні, не знайдеться. Зате в гуморесці, коли автор починає «якати», скільки завгодно. Може, я трохи гіперболізую, згущую рарби? Може... У гумористиці без цього не обійтись. Але... Прочитайте гуморески, що починаються на «я», і ви переконаєтесь, що кутя моя не така вже солодка, не дуже вже я передав їй меду. Шановні колеги, брати мої по перу і жанру! Зважте, що «якати» слід лише в легких, граціозних, коли хочете, гуморесках, коли людина невимушено розповідає про якісь смішні (смішні, а не ганебні!) випадки, що з нею трапились і тактовно кепкує над собою, а не волає: «Православні! Я свиня, в'яжіть мене і тягніть до буцегарні!» Виходить, «якати» не варто? Краще «микати»? Не поспішайте з висновками, щодо «микання» у мене є друга порада. ЧЕСЬКІ СМІШИНКИ Зустрілися два товариші. Один і каже: Поки я був неодружений, мені й на думку не спадало економити. А тепер? Тепер думаю про те, скільки міг би зекономити, якби був неодружений. Жінка у взуттєвому магазині запитує продавця: Це правда, що ви маєте на продаж дві…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"