Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №08 Сторінка 7

Перець 1989 №08 Сторінка 7. Розділ перший, оптимістичний Якщо не так давно про земельну ділянку і будиночок із садком вишневим навколо нього навіть заїкнутися було ніяково, аби, боронь боже, не запідозрили в куркульській психології, то ось уже більше року навпаки: потяг до клаптика землі за містом не тільки заохочується, а й закріплений юридично спеціальною урядовою постановою. Словом, будуй, ори, вирощуй, їж, чим і прислужишся суспільству у вирішенні вже уповні перезрілої продовольчої проблеми. А чітко означені солідні установи від Держплану і Держпос-тачу СРСР до низових фінансових, будівельних та промбудівельних організацій сприятимуть та постачати-муть. Навіть банк спеціальний утворено, де можна двадцять тисяч у кредит на п’ятдесят років взяти. Тут і не хочеш, а запалишся будівельним ентузіазмом. Я особисто знаю одного такого, ще не зіпсованого життєвим досвідом, молодика, який, тримаючи у руках щойно видрукувану постанову, прибіг до батька з вигуком: «От тепер, тату, побудуємо хату!» І стільки у його голосі було оптимізму, що й я спокусився стати на широкий шлях соціально-економічного розвитку (так у постанові сказано). А на тому шляху як у казці: що не крок, то пригода. І і Розділ другий, фотографічно-епічний з двома не дуже веселими підрозділами І оперативно зві-«добро» на будів-«добро» ще не а) Як отримується позика. Перш за все біжите до керівництва вашої установи за гарантійним листом, який має засвідчити, що в разі чого тьху-тьху-тьху! Дай вам бог здоров'я пройти до кінця будівельну епопею,--- організація поверне державі те, що ви не доплатили. Керівництво ж, ясна річ, делікатно, але твердо пручається. Тож, отримавши гарантійного листа, можете пишатися, бо маєте своєрідну довідку про порядність. Якщо ви селянин мороки менше. Колгосп і сільрада, як правило, діючи в дусі перебудови, ряють печаткою ництво. Але це позика, а лише чолобитна до райвиконкому з проханням завірити право сільської Радянської влади дозвіл давати дозвіл. Після, дозволу райвиконкому потрібно одержати ще дозвіл районного архітектора, а це теж не дуже просто. Зрештою, зібравши необхідні папери, поспішаєте до Ощадбанку. Тут вам пояснюють, що гарантійного листа від установи не потрібно, досить, щоб за вас поручився хтось із працездатних родичів, або навіть знайомих. Дозвіл райвиконкому також зайвий, бо банк цілком довіряє сільраді. Але поспішати за порукою до родичів чи знайомих, з'ясовується, не варто, бо все одно у касі грошей немає: вичерпався ліміт, якого вистачило якраз на ті два місяці, поки ви збирали папери. Коли його знову виділять, ніхто напевне не знає. Я спробував з'ясувати у заступника керуючого республіканським Ощадбанком ка, чому найблагородніші наміри уряду відразу обросли бюрократичним ХОМ? олодимира Миколайовича Ярма- мо Усе виявилось простим, мов дірка від бублика: навертаючи людей до землі після десятиліть активного відлучення, ніхто не поцікавився, скільки буде охочих навернутися. І вийшов «прора-хуночок»: бажання людей не збіглися із можливостями держави. Тому сотні мільйонів карбованців, уже виданих у республіці на індивідуальне будівництво це краплина в морі. Потрібно, як мінімум, близько двох мільярдів карбованців. А їх немає. Отож чекайте, шановні, своєї черги і прикидайте, чи варто взагалі брати позику, якщо немає своїх. б) Пригоди щасливого володаря позики. Але припустимо, що вам пощастило. Набравшись терпіння, ви дочекалися ліміту. Перше, що спадає у такому разі на думку укласти з будівельною організацією договір за принципом: ви їм чек на енну суму, вони вам хатиночку «під ключ». З цією думкою їдете, скажімо, до начальника Кагарлицького ремонтно-будівельного управління Міністерства побутового обслуговування УРСР Івана Трохимовича Довгополого. А Іван Трохимович вам розтлумачить, що плани будівництва для його РБУ щороку збільшують, а фонди на будівельні матеріали зменшують. Через таку збалансованість його управління з великою натугою виконує за рік вісімдесят заявок, а їх надходить чотириста. Але й щасливчикам з перших восьми десятків новосілля може не засвітити, якщо вони не підготують ділянку під будівництво і не забезпечать об'єкт підсобною робочою силою: бо підсобних робіт РБУ не виконує немає кому. Немає й потрібної будівельної техніки, немає навіть чим возити людей на роботу по селах. Усе оце І. Т. Довгополому доводиться випрошувати по інших організаціях: подайте, мовляв, хто в перебудову вірує. Відрадно, що багато хто вірує. Бо якось викручується Іван Трохимович і його РБУ, як сказали мені у «Облпо-бутрембудтресті», одне з небагатьох найкращих у Київській області. Навіть з точки зору... технічної оснащеності?! Бо є ще такі РБУ, де на озброєнні техніка зразка 1898 року. Сумне життя ремонтно-будівельних управлінь, хоч правда, з надією на веселішу перспективу, підтвердив у тривалій розмові й Владлен Ковтун перший заступник побутового обслуговування, перспектива перспективою, а «під ключ» на Україні не будують. Залишається власникові позики одне будуватися самотужки. Але щоб звести бодай стіни, потрібна цегла. Розжитися на неї так, як це було колись: гроші в касу, цеглу у двір, не вийде. Тепер це діло зацентралізоване. Навіть директори заводів позбавлені своїх фондів. А що треба при централізації? Правильно: знову бігти до райвиконкому і прилаштовуватися черги. Після нескладних вправ ми з головою райплану Віктором Андріяновичем Ма-каревичем дійшли висновку, що при Кузьмич міністра Проте поки що в кінець довгої математичних Кагарлицького нинішніх фондах на цеглу, з хвоста черги…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"