Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №08 Сторінка 5

(Притчі, Гуморески)
Журнал Перець 1989 №08 Сторінка 5 - Притчі, Гуморески. Шановний Анатолію Платоновичу! Сердечно вітаю Вас із цією визначною подією, яка сталася у Вашому особистому житті. Уявляю оту ні з чим не зрівняну радість новосела!.. Коли у лунких, незаселених ще кімнатах так і хочеться заспівати від щастя на повні груди, на новісінькій підлозі дати волю закаблукам і навіть бабахнути у стелю корком від шампанського... І проголосити перший тост: «З новосіллям!..» Тим паче, що я достеменно знаю, чого коштувала Вам, шановний Анатолію Платоновичу, ця нова чотирикімнатна квартира № 18, що у корпусі № 2 по вулиці Шевченка, 83. Скільки сил, здоров'я та енергії забрала вона у Вас!.. Більше десяти років прожили Ви з дружиною та двійком своїх дітей дочкою і сином у жеківському особнячку по вулиці Ветеринарній, 43. Але що то було за життя?! Насмішка!.. На чотирьох членів сім'ї припадало якихось три нещасних кімнати загальною площею 39,2 квадратних метра. Хіба може у такій тісняві жити і нормально працювати керівник такого рангу, як Ви?! Що, зрештою, подумають про Вас люди?.. І тому Ви абсолютно правильно, як і підказує елементарна командно-керівна логіка, вчинили, коли у серпні 1987 року стали у себе при міськвиконкомі на чергу на поліпшення житлових умов. Кому ж тоді, як не Вам, і жити у новій квартирі з усіма комунальними зручностями? Ні, я не буду зараз, шановний Анатолію Платоновичу, аби не затьмарювати радості новосілля, детально переповідати все те, що за півтора року довелося Вам пережити в ім’я цієї квартири. Гадаю, Вам і самому не вельми приємні ті спогади... Як Ваші підлеглі, виявивши відверту неповагу, поставили Вас у загальний список на отримання квартири чомусь тільки... восьмим! Хоча, будемо відвертими, заради начальника міг би дехто і поступитися своєю чергою... Як у тому ж, 1988 році, коли міськвиконком перерахував ніжинському заводу «Сільмаш», який зводив для себе житло, двадцять тисяч карбованців за чотирикімнатну квартиру, до Вас раптом на постійне проживання приїздить рідна матір, і таким чином Ваша родина поповнюється, хоч це й прозаїчно звучить, ще одним претендентом на квадратні метри... Як за чотири місяці до здачі відомчо го будинку в експлуатацію на лікарсько-консультаційній комісії у Вашої матері (людини справді старенької і хворої) лікарі знаходять хворобу, котра, згідно із 44-м пунктом діючих у республіці Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, дає право на першочергове забезпечення житлом... І як уже на підставі цього Ви потрапляєте до списку першочергови-ків. Але Ваші підлеглі і в цій черзі примудрилися знову виявити до Вас оту відверту неповагу, зарахувавши всього лише... третім. Непорядок! Однак Вашій, шановний Анатолію Платоновичу, цілеспрямованості треба віддати належне. Бо незабаром Вам усе ж вручають ордер № 98 на нову квартиру. Здавалося б, хутчій прописуйся за новою адресою та справляй новосілля. Та, бачте, своєрідний плюралізм думок продемонстрував і начальник міського паспортного столу М. М. Карпов. Замість того, щоб мовчки прописати чотирьох членів Вашої родини за новою адресою, Микола Миколайович (оскільки ордер виписувався на п'ятьох чоловік) несподівано зажадав, аби було представлено довідку про нинішнє місце проживання Вашої дочки Алли Анатоліївни, котра ще у серпні 1982 року вибула з Ніжина на навчання. Але Ви, шановний Анатолію Платоновичу, досить переконливо дали зрозуміти зухвалому офіцеру міліції, що таке адміністративний плюралізм: поставили по стойці струнко, і кругом!.. Щоб не забував, хто поки що у місті голова виконкому. ...Нарешті, коли всі хвилювання зостались позаду, Вам би спокійно і переїхати до нової оселі. Але тут сталося щось незбагненне! Виявляється, у Вашій світлій, затишній, просторій як-не-як 52 квадратних метри квартирі вже живуть!.. І хто?! Самозахватом... до Вашої... до Вашої законної квартири вдерлася сім'я Заєць: Клавдія Григорівна, її молодший син Віталій Іванович, його дружина Лариса Олександрівна та двоє їхніх дітей. Взагалі, Клавдія Григорівна та її син фігури одіозні! Це ж він, синок, напередодні квартирного «десанту», доведений до відчаю, приходив до Вас у міськраду на прийом і вкотре просив вирішити квартирне питання його матері. Поздоровлення голові виконкому Ніжинської міської Ради народних депутатів А. П. РОМАНЕНКУ з нагоди одержання ним нової чотирикімнатної квартири І Ви, шановний Анатолію Платоновичу, як і належить керівникові, не відмовили йому, а знову пообіцяли зробити все від Вас залежне... А чим за таку щиру турботу віддячила Вам ця сімеєчка? Розумію, як неприємно і болісно згадувати Вам зараз про це... Хіба протягом шістнадцяти років, відколи працюєте у міськвиконкомі, Ви були коли-небудь проти того, щоб Клавдія Григорівна Заєць, мати п'ятьох дітей, нагороджена «Медаллю материнства» 2 ступеня, яка все життя промучилась інакше і не скажеш! у своїй 1 2-метровій без будь-яких комунальних зручностей квартирці по вулиці Леніна, 1, нарешті поліпшила житлові умови? Та начебто всі не заперечували. І цьому є навіть документальні свідчення. Як найсвятішу реліквію зберігає у себе Клавдія Григорівна першу, ще датовану далеким 1955 роком, відповідь за № 476 із Ніжинської міськради про те, що (цитую дослівно. Ю. І.): «Вьі зачисленьї в список очередности на получение жилой площади и по мере освобождения таковой Ваша просьба будет удовлетворена в порядке очередности». Не менш дбайливо зберігала Клавдія Григорівна всі ці роки й усі інші відповіді із міськради, де її сім'ї було обіцяно квартиру. Приміром, має ця уже літня жінка, яка й досі продовжує трудитися працює прибиральницею у міськпобуткомбінаті, і витяг із рішення міськради під № 489 від 14 листопада 1974 року про те, що її сім'ю кількістю 5 чоловік, яка проживає в аварійному будинку по вулиці Леніна, 1, занесено до списку черги на одержання житлоплощі. Як бачимо, вже ніхто не може докоряти керівникам міськвиконкому, що, мовляв, вони не хотіли дати Клавдії Григорівні нову квартиру. Хотіли! Ще й як хотіли!…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"