Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №10 Сторінка 3

Журнал Перець 1989 №10 Сторінка 3. Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО ...Донецький хімічний завод пропонує для любителів головоломок загадку: чому аерозольні балончики з рідиною для миття вікон, які тут випускають, мають назву «Секунда»? Відповідь. Таку назву своїй продукції донецькі хіміки дали тому, що більшість балончиків працює не більше секунди. ...для того, щоб скористатися часничницею, виготовленою одеським виробничим об'єднанням «Будгідравліка», Мал. О. АЛЬОШИЧЕВА А де ж ваші хворі? Не дочекались... Надто вже довго вам виїзну візу оформляли. ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО... треба спочатку ознайомитися з інструкцією, яка радить почищені зубочки часнику вкласти у «наперсток» з маленькими дірочками і невеличким пресом вичавити крізь них однорідну масу. Після цього слід пошукати самі дірочки. Переконавшись, що їх немає, почищені зубочки часнику викладаєте на кухонну дощечку і легкими ударами часничниці доводите до потрібної кондиції. Як бачите легко, просто і зручно. ...найкращу наживку для риболовлі черв'яків, комах, мух можна знайти на берегах потічка, який протікає через село Порошкове Перечинсь-кого району Закарпатської області. Місцевий колгосп імені Чапаєва створює сприятливі умови для їхнього існування, постійно скидаючи у потічок гній із тваринницьких ферм, вигребки із силосних ям, різний бруд та сміття. ДОСЛІДИ НА ВИТРИВАЛІСТЬ На Ворзельській дослідній станції м'ясного скотарства я працюю дояркою вже більше двох років. І ніяк не можу дотямити, які ж досліди тут провадить Українська сільськогосподарська академія, що їй підпорядковане наше господарство? І над ким саме ведуться ті досліди над тваринами чи над людьми? У приміщеннях немає найпростіших механізмів для полегшення годівлі та догляду за худобою. Дояркам доводиться тягати корми на своїх плечах майже по дві тонни щодня... А директор учбового господарства П. Д. Шуст потішає нас тим, що ось-ось уже в нас збудують новий тваринницький комплекс, і тоді ми... Що тоді з нами буде, важко уявити на це фантазії у нас уже не вистачає. Бо комплекс той зводиться вже не один рік, а до кінця ще гей-гей... О. ВАКАРЧУК, доярка Ворзельської дослідної станції м’ясного скотарства. Київська область. ВІД ПЕРЦЯ. Як мені вдалося з’ясувати, не тільки науковці сільгоспакадемії та дирекція Ворзельської дослідної станції винні в тому, що тут усе ще тривають досліди по визначенню максимальної фізичної витривалості Винні й будівельники «Поліськсільбуд», яким доярок, тресту керує А. К. Сквирський. Ще два роки тому вони мали здати в експлуатацію той злополучний комплекс. І здали б, оскільки споруди в основному зведені: є в них вікна і двері, дах і таке інше. Але немає дрібничок отих механізмів, які узяли б на себе весь тягар по годівлі та догляду за худобою. Як уже давно ведеться, відшукалися і крайні. Це субпідрядники: пересувні механізовані колони різної нумерації. П’ята, скажімо, торік виконала монтажних робіт на 3 тисячі карбованців із 40 тисяч за планом, монтаж ники-висотникн та 523-ї ПМК на будівлю ще й носа не потикали. Зате на початку цього року сам головний сільський будівельний начальник України товариш Череп провів на цьому об’єкті генеральну рекогносцировку. В інтерв’ю, даному після цього керівництву сільгоспакадемії, голова Держагробуду України заявив, що в нього терпець від такого задавненого будівництва вже уривається. І що... Що буде згодом, ми сподіваємося довідатися від В. І. Черепа після наступного його візиту на цю вікопомну будову. Гріх. звичішко. насміхатися з людини, котра недочуває і на запитання: «Як ви себе почуваєте ? », відповідає: «Спасибі, я вже вчора купив». Та, врешті-рєиїт, гадаю. навіть із тугим на вухо можна домовитися, якщо поставитися один до одного по-людському. Гірше, коли тебе не чують ті, хто на слух ніколи не скаржиться. Ще влітку позаминулого року знадобилась мені копія свідоцтва про народження сина. Здавалось би, ніяких проблем. Та річ у тім, що син народився 1957 року в селі Копачі Чорнобильського району, яке після аварії на Чорнобильській АЕС опинилося в тридцятикілометровій зоні, а його жителі хто де. Куди «евакуювалися» архіви сільради, я не знав, а тому звернувся за допомогою до газети «Правда Украиньї». Редакція надіслала мій лист до Київського облвиконкому з проханням посприяти мені в одержанні довідки. Відповідь я отримав з Чорнобильського райвиконкому. У ньому мені розтовкмачували: «...Копачівська сільрада розташована на території Баришівського району (після ВИПАДКУ на атомній станції)». Подумки подякувавши райвиконкомівцям за внесену ясність у територіальний розподіл зони, прилеглої до АЕС, я письмово уточнив, що мене більше цікавить копія свідоцтва. І якщо вже облвиконком не полінувався переслати листа в Чорнобильський райвиконком, то або він, або райвиконком могли б із таким же успіхом переадресувати його безпосередньо сільраді, місцезнаходження якої їм так добре відомо. Через певний час отримую відповідь... з Чорнобильського райви копкому, І знову в ній мені розтлумачують, що Копачівська сільрада знаходиться на території Баришівського району. Невже легше ліквідувати наслідки Чорнобильсь кої аварії, ніж проломити стіну бюрократичної байдужості? Прикро мені за своїх земляків... Радгосп імені 50-ліття СРСР Вороіииловського району Сирдар'їнської області. 4 З ЛИСТІВ ПО КІЛЬКА РЯДКІВ З приводу фейлетону «Червонопрапорна булька» («Перець» №№ 21-23 за 1988 р.) У С. ВАСИЛЕНКО. У системі плодоовочевої торгівлі Києва я працюю з 1977 року, буе заступником секретаря і секретарем парторганізації колишнього об'єднання «Київплодоовоч-торг», знав дійових осіб фейлетону. Усе, описане в ньому, правда,! дуже жаль, КРАЩЕ НЕ РОДИТИ? Держава наша, наскільки мені відомо, заохочує поповнення сімейств: надає багатодітним родинам різні пільги, виплачує одноразову допомогу, А от мені не пощастило: 16 грудня 1987 року у мене народилася третя дитина, однак ніякої допомоги я не отримала. Чому? Тому, що не змогла виробити встановлені вихододні у колгоспі «Дружба». Я не ледар і не дармоїд. Просто у нашому селі Смолярі немає дитсадка, і не було де залишити моїх двох старшеньких. Живемо ж ми з чоловіком самі... То що, у такому разі краще…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"