ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №03 Сторінка 5

(Вітаємо ювілярів, Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 03 / Сторінка № 5

Перець 1989 №03 Сторінка 5 - Вітаємо ювілярів, Гуморески. Вітаємо ювіляра! Письменника-сатирика Бориса ПОЛІЩУКА з його 50-літтям. Дружній шарж В. СОЛОНЬКА. ЗАТРЕБУВАВ Я МІНІСТРА ГУМОРЕСКА Вам коли-небудь відразу сімнадцять вепрів снилося? Не снилося. А мені приверзлося. Щоб сказати, що на ніч переїв, то й ні, бо погиркався з жінкою і залишився без вечері. І не споживав того, що ви масте на умі, бо тепер із цим ділом сутужно. Ліг як благородна людина, а воно з доброго дива й почалося. Приснилося, буцімто отак стою я, а отак переді мною зеленіє мій город. Хоч картину малюй, такий гарний. Аж раптом дивлюся, а на грядки втелепалось сімнадцятеро диких кабанів і пішли хазяйнуватьі Тільки тиць своїми писками у землю і немає за один раз сімнадцяти кущів картоплі. Тільки тиць і немає сімнадцяти кущів помідорів. Переорюють город, наче на глибокий зяб. Тільки бадилля підлітає. Що ж воно за напасть така, жахнувся я. Це ж вони мене залишать на зиму без картоплини! Ухопив хутенько бияка та як замахнувся на вепрів, а воно взяло та й все переінакшилося. Що то вві сні куди хоч тобі поверне. Дивлюся, а в моєму городі вже не вепри, а сімнадцять чоловіків із теками, рулетками, портфелями. Ходять, щось міряють, записують до блокнотів. А що це ви, добрі люди, в чужому городі робите? питаю. Приїхали із столиці перевіряти вашу скаргу, відповідає їхній старший. Воно хоч і вві сні, але я добре знаю, що в столицю я ще не писав. Тільки збирався. А от із району та області вже були на обніжку і сказали, що його вибито правильно. А я вважаю, що неправильно, що кілка треба переставити ближче до сусідової хати. Ось люди зі столиці й зроблять це. Добре, що приїхали. Я заступник міністра товариш Каністра, подав руку їхній старший. А оце начальник главку товариш Кирпонос... Оце начальник управління товариш Свічка... Старший спеціаліст кандидат наук товариш Мороз... Референт товариш Китиця... Дуже приємно, проймає мене гордість, що з такими людьми маю діло. А я товариш Квасоля... Познайомились. Комісія робить собі своє діло, а я походжаю і контролюю, щоб вона правильно міряла. Не можу нічого поганого сказати, справні хлопці приїхали. Один сперед одного поспішають, кілка на обніжку з усіх боків оглядають, рулетку до нього прикладають. У трубу, що на триногах, дивляться. Робота вищий клас. Чисто тобі розбивають фундамент під тракторний завод. А в мене таке відчуття, наче я генеральний директор того заводу. Проймаюся гордістю за себе і за тих, що приїхали, а їхній старший узяв і бовкнув у бочку меду ложку дьогтю. Ви б, каже, даремно не гаяли часу, а йшли готувати їсти, бо ми вже проголодалися. Хоч і вві сні, а мене кольнуло. Ти ж дивись який проворний. Ті, що приїздили раніше, діставали з портфелів бутерброди і обідали на обніжку, бо в селі немає їдальні, а цим, бач, у хату закортіло на дармові домашні харчі. Вибачайте, товариші, але діла не буде, дав я одразу одкоша. В мене не ресторан. Доведеться його відкривати, гне свою лінію їхній старший. А це ж з якого дива? принюхуюся, чи, бува, він не того... Не хильнув... З такого дива, що ви покликали нас на обніжок. Ну й що? питаю. От ми й приїхали, обмацує кілка їхній старший. Будемо у вас цілий тиждень, так що закуповуйте продукти. І зніміть гроші з книжки або позичте у когось, бо витрати будуть немалі. Доведеться заплатити за квитки... Добові... І готель замовлено за ваш рахунок. А чого це за мій? став я дибки. На яких це таких правах? їхній старший витяг із папки листа: Ваш почерк? -Мій. Кликали? Я добре знаю, що зі столиці нікого не кликав, тільки збирався, але ж написано моєю рукою. Що будеш робити? Ну, кликав. От ми й приїхали за ваш рахунок. То це тепер уже так буде? Буде. А тут і моя примадонна взялася на порозі руками в боки: І в яку ж це мені копійку обійдеться той кілок? Ось товариш референт прикине. Референт дістав із кишені маленьку пласку коробочку і давай тицяти пальцями у кнопки: Квитки на сімнадцять чоловік триста сорок карбованців. Плюс триста дев'ять карбованців і сорок копійок добових... Та за готель двісті тридцять вісім карбованців. Всього вісімсот вісімдесят сім карбованців і сорок копійок... Як льоду... І раніше моя жінка шкварчала, мов сало на сковорідці, а тут геть зсатаніла. Ах ти ж анахтемська душа! почала шукати щось замашне. То це я пущу за вітром стільки грошей? Оддам за якогось кілка корову? Так ти ж у мене не вартий і троячки!' Товариші! заховався я за їхнього старшого. Чого ви тут ходите?! Я вас сюди не кликав. Складайте свої теки, беріть триногу та їдьте додому! Еге, поїдемо, а Панас Панасович що нам скаже? розвів руками їхній старший. Який Панас Панасович? Той, що прислав нас на ваше прохання. Він у нас чоловік дуже суворий. Запишіть у своїх блокнотах, що я ворався до сусіда на півметра, переставте кілка на мій город, тільки зробіть так, щоб вас тут не було! благаю їхнього старшого, а він ниже плечима: І раді б уважити, та не можемо. Порядок є порядок. Прислали на тиждень, через тиждень і поїдемо. А тепер ведіть нас обідати, бо ми вже проголодалися... І тут знову таке сколотилося, що й страшно розказувати. Оті сімнадцять чоловік переінакшились у вепрів. Обступили мене з усіх боків, шарпають зубами за штани і людськими голосами горланять: Хочемо їсти! Веди нас у хату! Давай обідати! Я ось тебе зараз пообідаю! замахнулася на мене коромислом жінка. Пекло та й годі! Вепри холоші обривають, верещать. Жінка зверху дубасить. Таке страхіття довелося пережити, що ледве дуба не врізав, поки прокинувся... І до того мене взяла злість на сусіда, що оце настрочив у столицю аж три скарги. Затребував на обніжок міністра з людьми. Нехай їдуть, перевіряють. Моя корова за вітром не полетить. їздять за державний рахунок. Я вже це діло добре перевірив. Борис ПОЛІЩУК. м. Київ. ДЕХТО називає їх «левенятами». Мабуть, через молодість та енергійну, беручку вдачу. Офіційно ж вони мають назву «Товариство Лева». Як і інші неформальні об'єднання, це Товариство самонароджене. Але безбатченком його назвати не можна. Бо батьки у «немовляти» таки є. Фундаторами цього руху зголосилися стати: обласне відділення Українського фонду культури, обласна організація республіканського Товариства охорони пам’яток культури, Львівський міськком комсомолу і міське об'єднання молодіжних клубів. Позаяк немовля знайшлося неформально (тобто, без попередньої узгодженості із органами влади), то і реєстрація його проходила, звісно, не так гладенько, як, приміром, реєстрація цілком законнонародженого і вже відомого нам…

Вітаємо ювілярів Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"