Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №01 Сторінка 12

(Вісті з того світу, Вінегрет із Перцем, Страшне перо не в гусака)
Перець 1989 №01 Сторінка 12 - Вісті з того світу, Вінегрет із Перцем, Страшне перо не в гусака. ДОВГОРУКІ ЛЮБИТЕЛІ Просто-таки невгамовну любов виявляють деякі американці до усіляких рідкостей. Особливо до тих, що користуються сталим попитом на ринку антикваріату. Так, наприклад, заповзятих (і грошовитих, звичайно) колекціонерів аж лихоманить од жадоби запопасти до своїх рук культове начиння індійців давнього племені анасазі. І от, аби полегшити муки мільйонерів-колекціонерів і обважнити власну кишеню, кілька невідомих пригнали в район проживання анасазі в штаті Юта могутню землерийну машинерію і попоралися там так, як свині на городі. Після того механізованого нальоту археологам залишилася тільки безбожно перерита земля. Історики журяться та бідкаються, що загадка племені, яке таємниче зникло 700 років тому, так і залишиться нерозгаданою. А, між іншим, загадка, хто украв старожитності індійців і за скільки їх «штовхнув», також дуже цікава. І теж навряд чи буде розгадана. Тягнуться «культурні* ведмежатники й до літератури. Особливо до іноземної. Зокрема, до древніх манускриптів. Так, у Біхарському дослідному інституті м. Патна в Індії довгенько трудився прибулий зі СІЛА «фахівець із санскриту», якийсь Уолтер Хаулджер. Дорогоцінні рукописи він брав додому. Для того, мовляв, щоб зробити фотокопії. А після його від’їзду з’ясувалося, що він їх або взагалі не повернув, або підсунув замість них результати своїх трудів неправедних нашвидкуруч зляпані підробки. Довгорукі любителі антикваріату тягнуться до культурних цінностей не лише індійців та індусів. Зразу ж після другої світової війни найспритніші з них заповзялися випотрошувати розорену, голодну Європу вимінювати в приватних осіб витвори мистецтва за якусь там пачку-другу яєчного порошку чи банку консервів. А за «планом Маршалла* скупка європейських цінностей була поставлена на потік за океан переправлялися уже й родові замки, історичні пам’ятки. Цей абордаж Європи продовжується й досі. От недавно меткий американський мільйонер Бінн провів оборудку, яку парижани в один голос прирівняли до злодійства. Скориставшись незгодами між паризькою мерією і урядом, а також нестачею коштів у муніципальній скарбниці, він купив примітну паризьку пам’ятку ресторан Ейфелевої вежі. Розібраний на 11 тисяч частин ресторан відтарабанили в США, де він тепер буде уже примітною пам’яткою Нью-Орлеана... Що на черзі?.. Р. БЕКНАЗАР-ЮЗБАШЕВ. КОНКУРСИ ПЕРЦЯ ТА ЇХ ПЕРЕМОЖЦІ Наприкінці кожного року Перець переживає бурхливі за розпалом пристрастей дні: іде підбиття підсумків творчих конкурсів. І все ж, незважаючи на гострі дискусійні ситуації, які при цьому виникають, закінчується усе миром І дружбою, позаяк Перець таки має непоганий досвід цілком демократичного І, як нині кажуть, плюралістичного підходу до справи. От саме внаслідок демократизму й плюралізму думок перчанського жюрі лауреатами конкурсів 1988 року стали: ЗА КРАЩІ ФЕЙЛЕТОНИ Павло ГЛАЗОВИЙ («Без начальників не можна», № 2; «Шпаргалка», «Базіки», Не 5); Головний редактор Ю. ПРОКОПЕЙКО. Редакційна колегія: В. БОЙКО, В. БОНДАРЕНКО, A. ВАСИЛЕНКО, П. ГЛАЗОВИЙ, B. ЗЕЛІНСЬКИЙ (головний художник), Ю. ІЩЕНКО (відповідальний секретар), Д. МОЛЯКЕВИЧ, М. ПРУДНИК, І. СОЧИВЕЦЬ, В. ЧЕПІГА (заступник головного редактора). Журнал «Перец № ! (1283) (на украимскам язьіке) Издатедьстео Радянська Україна». Володимир БОНДАРЕНКО («Маршем по сходах, що ведуть униз». Не 6 ; Яків ВАЛАХ (фейлетони на міжнародну тематику, опубліковані протягом року); Сергій КОВАЛЬ («Мінводгосп сказав Дніпру», Не 14); Ігор ЛАГОЗА («План чи метал». Не 17); Геннадій ЛІТНЕВСЬКИЙ («Усім наука». Не 22); Анатолій НАУМОВ («Любов з додатком», Не 10); Павло СТОРОЖЕНКО (фейлетони, опубліковані протягом року); Григорій ЯБЛОНСЬКИЙ («Підступний плюмбум». Не 13). ЗА КРАЩІ ПРОЗОВІ ТВОРИ Анатолій ЖИТНИК (одноактівки «Інакше не можна», Не 10; «Дихайте мовчки», Не 21); Іван КИДРУК («Членство», Не 20); Володимир…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"