ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №12 Сторінка 6

(Народні усмішки, Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 12 / Сторінка № 6

Перець 1989 №12 Сторінка 6 - Народні усмішки, Гуморески. Владилен ПРУДОВСЬКИЙ Мал. Ю. СЕВЕРИНА ЗАГАДКОВА ЯМА Узявши заступ (сміх і гріх), Копаю яму біля хати І цим примушую усіх Знайомих голову ламати. Вони жартують знов і знов: Напевно, шахту відкриває! А може, скарб якийсь знайшов? Талант останній зариває! А я мовчу, немов глухий, Труджусь до самого обіду. Я не скажу їм, хоч убий. Що рию яму під сусіду! Переклав з російської П. РЕБРО. ВИМОГЛИВИЙ Вимогливий, говорить вся бригада Про майстра зміни Деркача: Щоразу, закриваючи наряди, Він вимага могориче. Тільки отак і можна зберегти фауну... БЕЗ ПОТЯГУ, АЛЕ... До мов не мала Ганна потягу ніколи. А як взяли до магазину після школи І стала продавать там одяг дамський, Навчилась швидко говорить. По-хамськи. Петро ГРИШКО. ЛАСНЕ, це день відгулу. В мене таких Я у запасі кілька. Але я взяв один. Решту Г додам до літньої відпустки. А що вдома за " * день зробиш? Часом багато. А часом і нічого. Як коли випаде. Мені хотілося встигнути якнайбільше. А почав із голярні. Думав, що вранці там людей мало, бо ж робочий час. А виявилось товкучка. Все більше молодиків. Нічого. Дочекався своєї черги. Сідаю в крісло. Зручно вмостив ноги. Тісніше притулився до спинки. Ніби в літаку. Зніміть окуляри! наказав майстер. Уже в літах. Сивий. Я зняв. Засунув у бокову кишеню піджака. Як будемо стригтись? безадресне запитання. Так, щоб було гарно, промимрив я, у фасонах не дуже розбираюсь. Це я й сам бачу, зверхньо кинув майстер, беручись за електричну машинку. Хочете, щоб красиво? Так, підтверджую. Красиво зробити не так просто, хапаючи мене за голову, роздратовано сказав майстер. Де і який це дурень вас підстригав? Не пам'ятаю, розгубився я. Здається... здається, по вулиці... Це не так важливо! перебив мене майстер. Хто підстригав? Якийсь учень? Ні, солідний, заперечив я. Бо пригадав, як той твердив, що зробив із моєї зачіски «люкс», а я йому за це зайвого карбованця дав. Може й солідний, але партач! вигукнув мій майстер. Так тільки овець колись стригли! І як ви з такою зачіскою на люди з'являлися? Птьху! Мені стало соромно за свою голову. І образливо, що доручаю її партачам та ще й переплачую за брак. Тим часом майстер стриг мене якось похапцем, сердито, рвучи жмутки волосся. Від чого у мене текли сльози. Я з вас лялечку зроблю! вигукував він, орудуючи то машинкою, то ножицями, то бритвою. Ніколи не шукайте партачів, радив він. У них, може, й дешево, але зачіски путньої не чекайте. Треба знати, до кого йти, кому довірити свій чуб. День розчарувань ГУМОРЕСКА На згоду я кивнув і мало не позбувся половини вуха, за яким саме гуляла гостролеза бритва. Все! Ось тільки погляньте! перукар на секунду притулив до моєї потилиці дзеркало, хоча без окулярів я нічого не розгледів, та й не встиг би. Але то нічого. В душі я радів, що потрапив до справжнього фахівця. На знак вдячності вручив йому гроші і урочисто сказав: Здачі не треба. Затим я подався в поліклініку. До стоматолога. Мене частенько турбував запломбований зуб. Дружина вже не раз, частуючи анальгіном, радила до лікаря звернутись. Та хіба на те є час? І ось прийшов. А тут теж черга. Різношерста. Одне сидить та мовчки сльози витирає від болю. Дехто п'ятірнею за щоку тримається. А є й бодрячки. Ці посміхаються, а то й анекдоти розказують. На зубну тему. Дійшло до мого номерка, виданого реєстратурою. Вмостився у тому пекельному кріслі. Напружився. Котрий турбує? питає лікар, постукуючи якоюсь нікельованою штукою по моїх зубах. Цей? Ні. Цей? Ні. Ага, ось він, штурхнув лікар у хворий зуб. Цей! від раптового болю мене аж підкинуло. Там пломба. Хіба то пломба? скептично запитав лікар. Там шматок якогось камінця. Ніби знайденого на вулиці і силоміць встромленого у дупло вашого зуба. ГІло-м-ба! Ха-ха-ха! Який це дурень порядкував у вашому роті?! Зубний лікар, сказав я, пригадавши, що пломбу мені ставили в нашій заводській амбулаторії. ЧУДОВИЙ БУВ ДЕНЬ Прийшов Марко до сусіда Андрія за боргом. Андрій (щоб відвести розмову про борг): Ну й погода сьогодні носа не виткнеш!.. Марко: І справді кепська погода. А пам'ятаєш, Андрію, який чудовий був день, коли ти в мене позичив сто карбованців?.. Повідомив П. ЛЯШЕНКО. с. Кам'янка Дворічанського району Харківської області. ПОМІЧНИК ЗАВЖДИ КЛЮЄ Вчителька запитує учнів першого класу: Хто як допомагає своїй мамі? Коля перший підняв руку. Слухаємо тебе, Колю. Я мамі допомагаю роздягати і роззувати тата, коли він приходить додому. Повідомив О. ПРОДАЙВОДА. с. В. Білозерна Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області. Сидять біля ставка молодий і старий рибалки. Змерзли далі нікуди. Молодий пропонує: Підемо, діду, додому: при такому холодному вітрі клювати не буде. Іди, коли в тебе лагідна жінка, а моя клює в будь-яку погоду. м. Ромни Сумської області. Повідомив В. ЛЕВЧІИ. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО Ось тепер, Іване Трохимовичу, можете йти на зустріч з народом. Невіглас, а не лікар! емоційно вигукнув мій дантист. Отак довіряєтесь будь-кому, а тоді лишаєтесь без зубів! Мені стало млосно. Ось зараз ми її висвердлимо, оту…

Народні усмішки Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"