Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №12 Сторінка 3

(Байки, Гуморески, Телеграфне Агентство Перця)
Перець 1989 №12 Сторінка 3 - Байки, Гуморески, Телеграфне Агентство Перця. Анатолій ГОРПИНИЧ ГОРЕ З ДОСВІДУ БАЙКА У широкім полі, На краю села Гречка, як ніколи, Дружно зацвіла. Бджілка потрудилась В полі залюбки Меду наносила Повні стільники. Не складала крилець Ні на мить Бджола, І про неї добра Славонька пішла. Всяк тепер у неї Досвід перейма, І ні хвильки в Бджілки Вільної нема: Як збирати взяток, Як махать крильми, Кожному розказуй, Кожного прийми. Вже летіть за медом їй нема коли... Так от і зробили Трутня із Бджоли. Мал. В. СОЛОНЬКА На жаль, у нас нині сутужно з папером: забрали на друкування грошей. МЕР ПЕРЕБУДОВУЄТЬСЯ ГУМОРЕСКА Недавно я зайшов у магазин і своїм очам не повірив: переді мною за м'ясними продуктами стояв у черзі... сам мер міста. Звичайно, цей акт не міг залишитися непоміче- ним. Я тут же його обнародував. Чергою, наче Увечері, коли я повертався з роботи, на маршруті панував взірцевий порядок. Сам начальник АТП особисто контролював лінію. Якось, кажуть, бачили мера в загальній їдальні. І їв він невибагливу їжу: юшку з фрикадельками, млинці легенький вітерець, пронеслося: «Мер нашого міста в черзі за продуктами! Мер у черзі. Мер...» Всі покупці, наче по команді, повернули голови назад, щоб подивитися на незвичайного покупця, на маргарині, а перловку запивав чаєм. У кінотеатрі мер стояв у черзі до каси, щоб потрапити на естивальні фільми. А на базарі торгувався, купуючи домашню картоплю. який прилаштувався у самісінькому хвості довжелезної черги. Донеслась ця звістка і до завмагазином Зіночки Степанівної, як її поштиво називали ті, кому вона щедро відпускала продукти з чорного ходу. Зіночка, коли почула цю новину, тривожно кинула погляд на календар: яке ж ниньки число? вадцяте? Але ж, як попередили свої люди, перевірка запланована на двадцять шосте... Завмаг тут же опинилась біля продавщиці Інночки і на вухо їй прошепотіла: «Об- слуговувати кожного покупця за найвищим сервісом!» А потім, схопивши сумки, побігла й собі займати чергу, щоб отоваритись нарівні з усіма. Наступного дня я їхав у переповненому автобусі на роботу. Народу в салоні як літнього сезону в Ялті. Не в змозі терпіти чийсь гострий лікоть, який вперся мені кинджалом у живіт, я спробував делікатно натякнути пасажирці: «Громадянко, моя спина не пристосована для того, щоб тримати на собі чотири пасажири…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"