ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №22 Сторінка 7

(Наш вернісаж, Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 22 / Сторінка № 7

Перець 1989 №22 Сторінка 7 - Наш вернісаж, Гуморески. і 8 к л о і ь ь ’ і д щ БЕРН (2 Д Ж ОДНИМ ШТРИХОМ ГОЛОВЧЕНКО киянин, за І ) 8 8 8 І Юрій За фахом архітектор. Ну, а покликанням... Тим, хто цікавиться сатиричною графікою, ім'я двадця тидев 'я тирі ч ного ка його дотепні, зі своєрідним, як ка- і пензля, штрихом експо- виставках та брали І не Тим, художни-вже дещо говорить. Позая к I 5 8 і і І 8 8 І І 8 8 І 8 8 8 8 ! І і 5 І І І І І 5 і 8 І І 8 8 5 І а І 5 І І І і 5 8 І І ! 8 І 8 8 8 майстри пензля, карикатури неодноразово нувалися на участь у конкурсах, всесоюзних. А викликали усмішку ще й у польських, болгарських, ських та ників веселої графіки. Хочеться вірити, що й ця добірка Юрія Головченка одного із активних жуть А лише щиру югославських, канадських італій- шануваль- учасників київського клубу карикатуристів «Архігум також не розчарує наших читачів. » 8 8 8 8 8 8 8 8 І 8 8 І 8 8 8 І і і 8 8 8 І иректор обласного театру імені Олександра Македонського Аттило Іванович Сухотерен повернувся зі столиці і велів скликати трупу: Нарешті я знаю, що треба зробити, щоб глядачі біля наших кас денно і нощно товпились. Столичні он зали битком набиті. Квитки за три квартали від театру питають. А чому? Там зірки, там корифеї! обізвався хтось із трупи. Дурниці! заперечив Аттило Іванович. Корифеїв і по телевізору можна побачити. Та і в нас артисти не гірші. Теж майбутні Щепкіни грають. Після такого компліменту трупа ожила: То що ж ви пропонуєте? нетерпеливилося юним актрисам. Директор повернувся до них усим тулубом і ніяково усміхнувся: Уся надія, шановні, на вас Юні акторки розквітнули, у лузі. Треба... директор кахикнув у кулак. Треба б трохи... Кг... сексу підпустити глядачам. Тепер уже зніяковіли юні таланти. Це ж у якому плані? Ну, приміром, граємо ми «Євгенія Онєгіна». Пам’ятаєте, Тетяна пише листа Євгенові? Заснути не може, просить няню папір принести. А глядач від нудьги позіхає, або насіння гарбузове плюхає. Тепер же уявіть, що Тетяна виходить після купання розпашіла, кров з молоком, довго витирається рушником, одягає прозорий пеньюар і сідає писати листа своєму коханому. Та глядачі завтра з балконів, як груші падатимуть, якщо, звичайно, бінокля не візьмуть. А можна й без пеньюара, гигикнув хтось із чоловіків передпенсійного віку. Не треба! заперечив директор. Відразу не треба. Глядача треба привчати до цього. А там подивимось... Через кілька днів у місцевому театрі яблуку ніде було впасти. Стояли в проходах. Сиділи на приставних стільцях. Усі з нетерпінням чекали виходу Тетяни після купелі і зустрічали її оваціями. Але театр є театр. Те, що вчора хвилювало глядача, завтра стає звичним. Тому через деякий час довелося потроху мов ружі роздягати і инєпна. І знову в театр дев'ятим валом посунув глядач. За тиждень і Ларін розгулював на сцені без панталонів, і Ольга не відзначалася цнотливістю. І все було б прекрасно, якби одного дня до кабінету Аттила Івановича не прибігла захекана контролерка: і Онєгіна. ГУМОРЕСКА V і І 1 А V Т г 8 5 І І і 8 І і 8 І І І « І 8 Оце головного адміністратора немає, так я, Аттило Івановичу, до вас, як казав Голохвостов, «собственною персоною». Скажіть, пускати чи не пускати? - Кого? Та там один у театр проситься... Передайте, що квитки закуплено на три місяці наперед. Нічим допомогти не можу. Не посаджу ж я його на люстру. Та у нього той, квиток є, затупцювала на місці контролерка. Чого ж ви тоді мені голову морочите? Так він... Голий... Як? Зовсім?! чомусь перейшов на шепіт директор. Ну, не зовсім, Онєгін. У якій, першій чи другій дії? Та, як вам сказати... Тільки у трусах... Він що? Того... З психушки дременув? Та ні. У нього на грудях татуїровка: «Хай живе театр імені Олександра Македонського!». Цього нам тільки не вистачало! засіпався Аттило Іванович. Гм... катно поясніть йому, що у такому вигляді не можна. У нас все-таки театр, фінська лазня. Так я ж йому вже казала... А він? «собственною а так, як Євгеній Як після балу. Делі- а не не існує магічних шановні слів? Я от Кажете, Помиляєтесь, шановні читачі, особисто переконався, що такі слова існують і тому діють безвідмовно. Наприклад, схопили за руку завідуючу магазином № 1 відділу робітничого постачання Криворізького Північного гірничо-збагачувального комбінату Л. М. Бєлову, коли вона разом з підлеглими ховала від допитливого ока покупців молоко згущене, індійський, сироп «Мандариновий», кури фасовані, набори дитячі... Здавалося б, і дітися їй нікуди. А вона взяла та й пояснила: «залишила для працівників магазину». І що ви думаєте? Подіяли слова. Або, скажімо, під час разової перевірки холодильника-розподільника в Індустріальному продторзі м. Дніпро- чай петровська з'ясувалося, що в роздрібну мережу зумисне не було видано для обслуговування інвалідів Великої Вітчизняної війни 168 банок оселедців-івасів, 106 банок шинки китайської, 270 банок свинини тушеної... відь пояснення: бе». Хіба не переконливо? ...На час перевірки У відпо-«залишили для се- час перевірки магазину № 2 м. Дніпропетровська в торговельному залі «Боржомі» не було. А в під-собці в той самий час 40 пляшок цієї водички чекали на свого власника. Кого б ви думали? Правильно, на завідуючу Олену Петрівну Себіну. «Залишила, каже, для себе, але не встигла забрати додому». Підкуповує своєю дитячою безпосередністю і мотивація завідуючої магазином № 32 Дніпрогоспторгу Н. І. Колосової (тут «притримано» було прального порошку на суму 2779 крб., № 32 але А він на нашу афішу з фотографіями показує. Мовляв, акторам можна, а глядачам? Та якщо його до залу впустити, то усі не на сцену, а на нього повитріщаються. Виставу, негідник, хоче зірвати. Сьогодні він один, завтра двоє... А там, дивись, заявиться якась секс-бомба, захоче собі рекламу сотворити, аби клієнтуру собі забезпечити... Тоді хоч театр закривай... Аттило Івановичу, каравул! прибігла гардеробниця. Що робити? Якась шпана з неформального об'єднання вимагає, щоб я у гардероб їхні штани прийняла. Кажуть, якщо не прийму, скаржитимуться міністрові культури. Та вони що, з глузду з'їхали? Я їм те ж саме торочу. А вони кажуть, що я…

Наш вернісаж Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"