Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №22 Сторінка 2

Журнал Перець 1989 №22 Сторінка 2. На порядку денному все ще перебу-ДОВд... Куди не поїдь, куди не піди скрізь вона. І навіть удома сиди, перебудова тебе неодмінно зачепить за живе. Бо все робиться хоч і не завжди організовано, але гласно, відкрито, на очах. Невід'ємний елемент чи атрибут гласності реклама. І тепер вона в нас, нівроку, як і у всьому цивілізованому світі, на рівні й на висоті. І вже не ота архаїчна, зачовгана, породжена ще непівським періодом, коли навіть людям культурним нахабно тикали пальцем у вічі різні побутові банальності. «Мийте руки милом!» нагадував плакатик у кожній зачуханій їдальні. Та нині у найфешенебельнішому ресторані, де й якогось заїжджого лорда чи містера можна прийняти, ніхто про це не нагадає. Який дурень з адміністрації вивісить такий плакатик, коли достеменно знає: руки є, мила нема. Або ось раніше, у розквіт міщанської ідеології, настирливо рекламували: «Ретельно пережовуйте їжу!». Хіба сьогодні це не смішно? Що ми маємо пережовувати? Оту, ніби глиняного замісу, ковбасу, що навіть у цупкому целофані гнеться, як тополя в полі? А в закладах громадського харчування ване» машинкою. А шматки твердікд натуральні ДоброзичливНж1км Я дбаючи про наші шлунки, рають. Ні, безповоротно минули часи отієї примітивної реклами, що рекомендувала чистити зуби порошком «Рекорд», виловлювати зловредних мух на безвідмовну липучку і пити для здоров'я та бадьорості настойку женьшеню... Настала доба нової реклами. Гідної досягнутого людством технічного про- намальовано? гресу. Такої, що закликає, вражає, а то й до глибини душі потрясає. Монументальністю, грандіозністю, багатобарвністю, неоновою світлосяйністю. Ось ідеш, заклопотаний якимись дрібницями, а над головою тобі підморгує: «Літайте літаками Аерофлоту». Прочитаєш, і тебе разом із торбою картоплі чи помідорів вже якась сила в небо тягне. Молодці! Спасибі, що нагадали! А то сушив би голову, чим і куди полетіти. Ночвами чи у ступі, як відьма казкова? Летиш до кас, надовго приземляєшся в черзі й радієш, якщо вдасться квиток роздобути. Радієш, доки не почуєш чи не прочитаєш: «Учора в аеропорту... під час посадки... Для розслідування причин аварії створено комісію на чолі...» Заспокоюєшся одразу, як тільки довідаєшся, на чолі з ким створено комісію. Словом, літайте літаками Аерофлоту! Забулося одне повідомлення, нове надходить. «На борту літака троє озброєних бандитів зажадали перельоту за кордон». Ось, бачите, чудова перспектива побувати в чужій країні. Малим коштом і без візи. Реклама гідна факту. Але літайте. Тим паче, що, крім Аерофлоту, в нас більше нічого й нема. Реклама справа е?тт аГ ?гіт аТ а. В ній закладен не лише факіори комерційного Інтересу, а чимало суто виховавчих, що*ЄНрияють-- формуванню духовності, пізнавальності. Приклад? Ось вам: якийсь із гостей міста стоїть, як укопаний, як громом прибитий. Бо на вітрині продовольчого магазину таке намальовано, таке... Свинячі стегна копчені, рожева шинка, ковбаси в розрізі, кров сиски яка дядько до магазТгяуі прямісінько до гурточка гарненьких продавщиць, що ніби цієї миті з «Лебединого озера» діринули. Мені... налетів чоловік, наставляючи торбу. Дайте мені... Чого тобі? відірвалась від подружок одна з «лебедиць», показуючи на банки з опецькуватими маринованими огірками та прадавньою ставридою. Мені шинки, ковбаси й... вимовив і замовк чоловік. Потім оглянувся і кивнув на скло вітрини. А то що Натюрморт, пояснила дівчина. Що-що? не второпав покупець. Рембрандт, Тіціан, Гойя, Репін, Шишкін, Мишкін... Ха-ха-ха! засміялася дівчина. Чув таких? Ну? кліпав очима наївний покупець. Так вони що? Усе тут розібрали? Вони великі художники. А всі художники натюрморти малюють. От і наш художник теж... Краса! Естетика! В Ермітажі бував? Ні, розгубився гість. А хіба, щоб шинки купити, треба спершу в Ермітажі побувати? Не в тому річ, зверхньо зиркнула дівчина. Про натюрморт не знаєш, а торбу наставляєш. А їсти? стояв на своєму покупець. Простота! зауважила дівчина. Мудрець прямо сказав: «Ми живемо не для того, щоб їсти». Затямив? Ото не плутай рекламу з ковбасою! Підкована про давщиця-« лебедиця» має рацію. Рекламі надають великого значення всі. Партійні і радянські органи, виробничники й торгівці, транспортники й побутовики. Тому реклама в наші дні скрізь. І на вокзалі, і на…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"