ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №23 Сторінка 11

(Літературні пародії, Друже Перче, Наш вернісаж)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 23 / Сторінка № 11

Перець 1989 №23 Сторінка 11 - Літературні пародії, Друже Перче, Наш вернісаж. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА : ЛІТЕРАТУРНА ПАРОДІЯ - ЗА ІВАНОМ ЧЕРНЕЦЬКИМ (збірка «Зірниці») Ви будете такою гордою і недосяжною, що куди там... А то й більше. Тож коли я мало не впаду у ваші красиві очі, ви мовчки мене образите: «Нахаба!» А каса автобусна нас проштампує поруч. І вам нічого не лишиться, як сидіти в постійному напруженому очікуванні мого залицяння за допомогою банального «А ви куди їдете?» і з такою вбивчо-дотепною заготовкою-відповіддю, від якої мені перетне дихання й одбере мову, а вам принесе повне торжество власної зверхності. Та марні надії ваш сусіда не такий, як з виду: кілометрів з п'ятнадцять, а ще краще й усі двадцять він на вас жодної уваги. А потому вийме збірочку Ецького- і ще на кілька довгих кілометрів чи й більше зачиниться в ньому і в собі. І ви не витримаєте (бо кілометрів лишається не так уже й багато): Ви захоплюєтесь поезією? Авжеж. Я теж, і найбільше люблю Пушкіна. А я Ецького. А це ще що за один? Не один, а єдиний! Ецький то я. І у вас одвисне нижня щелепа. І висітиме так до самої кінцевої зупинки. Такою й залишитесь у пам'яті моїй: широко розкриті красиві очі і ще ширше роззявлений рот з одвислою нижньою щелепою... А ось вам і фінал: якщо запам'ятається вам моє прізвище хвалитиметеся всім і всюди, що знайомі зі справжнім поетом Ецьким. Якби ж ти, Ільку, хоч до кінця кварталу протягнув, я одержала б не один, а два талони на цукор!.. м. Київ. Борис СТАРЧЕВСЬКИЙ. К НИНІ повелося серед гуманітаріїв, особливо деяких літераторів, хочу почати свій матеріал із легкого каяття. Так, мовляв, і так, і я не витримав тиску, піддався хвилинній слабкості і зрадив своєму обов'язку... Був гріх, був! Але не судіть мене суворо! Бо я вже зовсім інший, докорінно перебудований, і саме зараз моїми устами глаголить істина. А не тоді. Отож, коротко про мою похибку. Замість того, щоб після повернення з традиційного ДЕСЯТА МУЗА ЯКИЙ ЖЕ НАМ ПОТРІБЕН СОРОЧИНСЬКИЙ ЯРМАРОК! Сорочинського ярмарку взятися за перо і сумлінно описати цю подію, я розслабився і ганебно заснув. Звичайно, можна знайти виправдання: поїздка була неблизькою, потім цілий день походеньок по ярмарковому майдану, пилюга, спека, черги... Не чув, щоб подібні речі лікарі приписували стражденним, як оздоровчі й підбадьорливі. Але ж професійний обов'язок! Він передусім! Я повинен був шкрябати кореспонденцію, навіть коли б на мене наїхав своїм возом Солопій Черевик. Саме в таких екстремальних умовах (з тим же колесом на попереку) і народжуються натхненні рядки... Незабутні. В крайньому разі для автора. Але я заснув. Та моя схарапуджена денними враженнями уява не вимкнулась, а продовжувала малювати картини, дивним чином пов'язані з темою редакційного завдання... Тільки я склепив повіки, з імли, як на авансцену, виступив високий кучерявий молодик у давньогрецькому хітоні. На ногах у нього були невеличкі крильця, не більші, ніж у молодої курки. «Меркурій! Бог торгівлі!» зрозумів я, подумки покопирсавшись у своїх куцих знаннях античної міфологи. Ну як, сподобалось? мелодійно промовив він, схилившись до мене. Якимось чином я зрозумів, що йдеться про ярмарок, але від здивування не міг зронити ані звуку. Як це буває уві сні, я розумів усе, але втратив здатність навіть проблематично мугикнути. Тим часом з імли виринуло ще кілька постатей, цього разу жіночих. Ах, Меркурій! Який ти нескромний! сказала одна з них. Теж у давньогрецькому вбранні, із лірою в руках. «Мабуть, якась муза», промайнув у мене здогад. Варто тобі продати хоч дещицю, як ти зразу величаєшся. Чому дещицю, ГІолігімніє? зверхньо посміхнувся Меркурій. Загалом продано товарів на п'ять мільйонів карбованців. Я думаю! вигукнула муза-опозиціонерка. Відмобілізувати, як за тривогою цивільної оборони, всі торговельні підприємства області, розрекламувати де тільки можна (мабуть, і в Аїді знають!), які чудеса очікують базарювальників було б дивно за таких обставин нічого не збути! Реклама двигун торгівлі, скромно зазначив Меркурій. Ти скажи краще, скільки цей двигун коштує, єхидно закинула муза комедії Талія, чи не більше, ніж проданий товар? Чи варто було, приміром, везти з Полтави на ярмарок годинникаря, наперед знаючи, що заробить він там копійки? Транспортування, спорудження павільйону, командировочні тощо. Все це гроші. Цікаво, у чиїй голові виникло припущення, що люди поїдуть на ярмарок, щоб здати в ремонт годинники? задумливо запитала муза історії Кліо. Я вписала б його в аннали... Взагалі це було наше свято, втрутилася в розмову Евтерпа. Скільки було музики, співів, сміху! Ага! підтакнув роздратований Меркурій. Але все заразом! Бачив, як читали з естради свої оповідки гумористи, а на помості навпроти витинали ВІА. В результаті хто кого перекричить. Ви хоча б урозбіжку якось або помости в різних кінцях майдану поставили б. А коли пригадати, що поруч запускали кордові моделі літаків, то уявляєте, який шарварок був?! Не кожен смертний витримає. А мистецтво тут ні при чому. Хоча ви й прису-сіджуєтесь. Це був звичайний базарний гвалт, торговельна стихія! І нічого вам претендувати на визначальну роль. Він хоче сказати, що торгівля аж кипіла! манірно повела рукою в бік подруг муза комедії Талія. Справді, покупці моталися, шукаючи товару, але невдовзі зрозуміли, що сподіваного на ярмарку мало. Просто низькосортний товар, який лежав на місцях, звезли в одну велику купу. Але він кращим від цього не став. І покупці почали роз’їжджатися. Так, солідно підтвердила муза історії Кліо, в перший день офіційного ярмаркування, зразу по обіді, знехтувавши рештою програми мистецькою, валом посунули додому сумчани, харків’яни, запоріжці... Малосвідомі люди, непатріоти! озлився Меркурій. Мабуть, сподівалися, що на них чекатимуть гори імпортного краму? А дзуськи! Своє купувати треба! Хоча б із співчуття... Важко, зітхнула муза трагедії Мельпоме-на. Важко своє. Купиш і лікті кусаєш. Це стосується не тільки державних підприємств. Навідалась я до гончарів. Вибір невеликий. Горщики випалені погано. Поколупаєш нігтем сиплеться... А кооператори, зокрема кравці! Привезли багатенько, але все та ж жалюгідна підробка…

Літературні пародії Друже Перче Наш вернісаж

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"