ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №20 Сторінка 5

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 20 / Сторінка № 5

Перець 1989 №20 Сторінка 5 - Гуморески. Заходьте, буфетниця Персонал добирали сюди за конкурсом. Потім, прищеплюючи гарні манери, з нього цистернами вичавлювали рабство разом із хамством і, головне, вчили дівчат посміхатися. Завжди і за всіх обставин. «Смайлс!» На душі коти шкребуть, а ти сяєш, як нова копійка. Підіймаєш настрій пожильця. Добрий настрій понад усе! Та оскільки ні рабства, ні хамства вичавити до кінця не вдавалося, посмішки виходили якісь кривуваті: напівцнотливі, напівнахабні, напів ще якісь. Коли відкрили, трапилась несподіванка: в місті не знайшлося жодного заїжджого іноземця. їх тут не було, кажуть, ще з петрівських часів. І в найближчому столітті не передбачалось. За відсутністю іноземців вирішили поселяти своїх. Одним із перших мешканцем готелю судилося стати Едуардові Кваші. Звиклий до готельної насуплених брів, Кваша аж вжахнувся, коли його тут зустріли залпами фірмових посмішок. Сховався в номері і замкнувсь на два оберти. «Мене приймають за велике цабе», майнула думка. Кваша заглянув у дзеркало, побачив там розбишацьку неголену пику, перелякані очі і брудний комірець. Ні, на лорда англійського чи хоча б на другорядне вітчизняне цабе він ніяк не скидався. Швидше на волоцюгу... Стривай, стривай! А може, його, женні, скажімо, з Хрещеним Батьком, що ось-ось має прибути? А посмішки для приспання пильності. Щоб не відчув пастки. Якщо так за ним незабаром прийдуть. Виправдовуйся ііотім, доводь... новий трапилась несподіванка: готель для іноземців неприступності і простого службовця у відряд-плутають з якимось мафіозі, Виправдовуйся Тут у номер делікатно постукали. «Ну, от! подумав Кваша. Уже! Шмигнув до шафи повторився. « й » затих. Стукіт Дурень! вилаяв себе Кваша. Сховався! У них же ключ є». Він ривком розчинив двері і нарвався на таку посмішку, що в очах потьмарилося. Як влаштувалися? поцікавилась власниця посмішки. Нічого не треба? Ну, от і добре. Як захочете перекусити буфет ліворуч по коридору. «А в буфеті засідка, додав по-думки Кваша. А втім, перевіримо». І він подався до буфету. В коридорі поралась прибиральниця з Афродіти. Вона зачепила Квашу мокрою ганчіркою по ногах і напів ще якось всміхнулася. Ходять тут всякі, ходять... бурчала вона, доводячи посмішку до апогею. Квашу від того аж у піт кинуло. У буфеті не було нікого, окрім буфетниці. її посмішка Квашу мало не збила з ніг. Так, що він аж похитнувся і заточився. О рігурою в нікого, про- заходьте, його буфетниця несподіваним сом. Чого бажаєте? заманює, думка. Тільки де тут ховається група захвату? В холодильнику? Дурниці! Чи, може, сама буфетниця і є група? Перевдягнена. Он яка огрядна...» Він постояв ще трохи, чекаючи, доки господиня буфету перестане обеззброююче нього один із своїх прийомів, не дочекався і вирішив сам спровокувати перевдягнену. Він простягнув до обидві руки і завмер: зараз клацнуть наручники. Посмішка на дівочих вустах затріпотіла, мов сполоханий птах. О, ні! Тільки не тут! благально прошепотіла вона. братимуть в іншому місці!» майже спокійно констатував Кваша. Байдуже ковзнув поглядом по засохлому салату і холодній курці у вітрині та й пішов шукати їдальню наостанку хоч пообідати добре. Бо там, кажуть, з харчами не дуже... Він спустився ліфтом униз і впритул зіткнувся з сержантом міліції. Хотів скочити назад до ліфта, але той уже загудів нагору. Та-ак... відрізаний. Шаснув до кімнати адміністраторок і потрапив на такий парад посмішок, що попросив пити. Одним ковтком вихилив склянку і, супроводжуваний пильним сержантським поглядом, почалапав сходами на свій третій поверх. Вирішив хоч заснути, бо там, мабуть, не розіспишся... йшов. Перед очима стояла широка, в півнеба, посмішка. Напівцнотлива, напівнахабна, напів ще якась. І в усіх випадках небезпечна. «Треба тікати, визріла доки не пізно». Кваша розідрав на стрічки готельне простирадло, з'єднав кінці, прив'язав до балкона і, в зубах, став поволі спускатися на землю. А коли насеред путі глянув униз, було уже пізно. Там, розпростерши руки, чекав на нього знайомий сержант. Обличчя його було неприступне, брови насуплені, а на вустах і тіні посмішки. Це трохи погамувало переляк, а доки Кваша спускався в сержантські обійми, він і зовсім заспокоївся... зупинила ба- «Ясно метушилася сама буфетниця і всміхатися із ? і застосує до прийомів, неї «Отже, в На вулицю шлях Але сон не думка, тримаючи портфеля поволі спускатися він Віталій КОВАЛЬ. с. Жорнівка Києво-Святошинського району на Київщині. Радиф ТЕМАРШИН ДОПОМІГ Що це сталось з телефоном? В трубці тільки ту-ту-ту... До ремонтників помчався Був начальник на посту. Подививсь йому я в очі І душевно попросив: Телефон відремонтуйте! Він, всміхнувшись, пробасив: Не хвилюйтеся, дідусю, Телефону лад дамо. А коли закінчим діло, Хутко вам сповістимо. Жду-пожду ніхто не дзвонить, В трубці тільки ту-ту-ту Знову до майстрів Був начальник на посту. V помчався А-а-а, це ви, промовив сухо. І нараз підвищив тон: Та ж до вас не додзвонитись, несправний телефон Бо... Переклав з башкирської Степан ГРИЦЕНКО. А як вам вдалося у такому місці дожити до тридцяти років? ЧОМУ ДРІМАЄ ФЕМІДА У богині правосуддя й порядку, яку стародавні греки Фемідою поіменували, клопотів, звичайно, чимало. Але з усіма вона якось справитися гається. Так що начувайтеся, лиходії!.. Дрімає мудра Феміда лише тоді, коли справа доходить до статті 207 Кримінального кодексу УРСР, яка гласить: «Умисне зруйнування чи зіпсування пам'яток історії і культури або природних об'єктів, узятих під охорону держави, карається позбавленням волі на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом у розмірі до 300 карбованців». І триває ота непорушна дрімота понад чверть століття з 1961 року, коли цей грізний артикул затверджено було. Відтоді ця графа статистичних звітів установ юстиції не псує показників у підсумкових заліках про стан кримінальних правопорушень непорочно чистою перебуває. Значить, у нас повний порядок зі справою охорони й використання пам'яток? Статистика ж, як відомо, знає все! «Та так-таки так, та будучи трішки не так», казав, бувало, Шельменко-денщик. А за ним і ми скажемо... Буває, що зі злої волі людської чи не вельми мудрої голови руйнуються історичні будівлі, кургани й городища, древні культові споруди й кладовища. Подають тоді голос архітектори, археологи, журналісти, численні аматори охоронці старожитностей: знову втрачено для народу частину його історико-культурних цінностей, грубо порушено закони Союзу РСР і Української РСР «Про охорону пам'яток історії та культури»!.. Тільки Феміда куняє. Вчені-правознавці авторитетно пояснюють це тим, що не діє кримінальний закон у частині статті 207 мертвий він тут. ні, дозвольте не погодитися. Штука в іншому: чекає Феміда на свій час! Очумається вона, як тільки-но правопорушник дозріє, дійде до потрібної кондиції. А поки що зелений він у нас. Не розумієте? То загляньте в науково-практичний коментар до Кримінального кодексу Української РСР. Там розтлумачується, що за вказані злочини до кримінальної відповідальності можна притягати тоді, коли взята під охорону пам'ятка історії та культури кимось руйнується або псується з умислом (прямим чи не прямим); мотивами злочину можуть бути помста, вигода, інша особиста зацікавленість тощо... Зі своїм земляком Геростратом Феміді легко було розібратися: взявши персональне підвищене зобов'язання будь-що увічнити…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"