Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №20 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1989 / № 20 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1989 №20 Сторінка 3. Мал. А. БОРДУНІСА СОЦЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧИ МИЛОСТИНЯ? написати оцього ХОЧУ ВСЕ ЗНАТИ Чи став чутнішим глас волаючого в пустелі в епоху гласності? Чи є теплі місця в місцях віддалених? Чому покупець завжди правий доти, поки не вимагає Книгу скарг? Олександр БАРАНОВ. Товариші, критику на свою адресу визнаю справедливою!.. Чесно кажучи листа я збиралася давно. Точніше майже три роки тому, коли люди почали мені казати: «Олю, зараз перебудова почалася і, отже, легше знайти справедливість!» Але річ у тім, що завдяки перебудові і гласності я довідалася: переважна більшість пенсіонерів одержує щомісяця пенсію до 75 карбованців сума, менша від якої, за нинішніми офіційними оцінками, означає поріг бідності. А мені нарахували аж 99 карбованців 5 копійок, що для багатьох пенсіонерів нездійсненна мрія. До того ж, не просто нарахували, а й підкинули десять відсотків за безперервний стаж роботи. Так от, про надбавки. Коли я оформляла документи, мені сказали, що маю одержати двадцятипроцентну надбавку. А коли дійшло до діла, то мої трудові заслуги «додатково» оцінили удвічі нижче, хоч відпрацювала я майже тридцять років на одному і тому ж місці. Як з'ясувалося, перевіряючи документи, соцзабезівці заглянули, окрім трудової книжки, в мою особову справу і знайшли там документи, що в 1949 і в 1952 роках я звільнялася за власним бажанням і, отже, перервала безперервний стаж, необхідний для двадцятипроцентної надбавки. Окрім того, право на неї я ще раз втратила у 1966 році, коли ІСТОРІЯ ОДНОГО САМОЗАХИСТУ мі повинні свої права від-як Сьогодні дуже багато говорять і пишуть про захист прав споживачів. Причому наголошують на тому, що покупці стоювати. От і хочу розповісти я намагалася захистити ці права. Почалося все з того, що десь три місяці тому мене об хами ла продавець овочевого кіоску від магазину № 9 Радянського ОРПК Кравченко Галина Митрофанівна. Обхамила за те, що я насмілилася попросити, вистоявши чергу, кілограм помідорів за п'ять хвилин до обідньої перерви. Причому стояла я в черзі з чотиримісячною дитиною. Обурившись такому поводженню продавця, я вирішила цього так не лишати і пішла разом з дитиною до завідуючої магазином Михальової. Моє прохання дати мені книгу скарг викликало страшенне обурення і завідуючої, і старшого продавця Логви-ненко. А тут ще прибігла Кравченко і стала мене... бити мітлою! Я хотіла подзвонити по телефону, щоб викликати міліцію. Тоді на допомогу Кравченко прийшла Логвиненко, вчепилася в мене і смикнула за одяг, при цьому порвавши золоті ланцюжки. (До речі, так вони і загубилися в магазині, їх досі не знайшли). Друга моя спроба викликати міліцію призвела до того, що завідуюча вдарила мене по обличчю. У колясці плакала дитина, але я вперто сиділа там доти, поки не також начебто спочатку подала заяву на звільнення за власним бажанням, а через кілька днів заяву навпаки. Пишу «начебто», бо ніяких заяв я не подавала. Тодішній голова споживчого товариства М. Т. Лагуль справді кілька разів незаконно звільняв мене з роботи, а потім змушений був поновлювати. Моїх заяв в особовій справі нема (і не могло бути) це прокуратура установила достеменно. Є лише витяги з наказів про звільнення і зарахування. Особової справи мені ніхто ніколи не показував, і я не знала, хто і які витяги двадцятирічної давності туди вкладав. Зате є живі свідки, які підтверджують, що ніколи я за власним бажанням не звільнялася. Однак з облсоцзабезу мені методично розтлумачують, що «згідно з пунктом №118 Положення про державні пенсії як загальний, так і безперервний стаж для надбавок до пенсій з допомогою свідків не встановлюються». Якщо вже на те пішло, то мова не про надбавку. Зрештою, я готова оті десять процентів перерахувати в будь-який фонд. Просто мені здається, що наше пенсійне законодавство, обросле, наче лежачий камінь мохом, різними інструкціями, найконсервативніше у світі і націлене на те, щоб за будь-яку ціну людині недоплатити. Звичайно, я розумію, що органи соціального забезпечення повинні стояти на сторожі державної копійки. Але ж не настільки зірко, щоб під найменшим приводом відбирати її у тих, хто сумлінно не розгинав спину в 1949 чи в 1952 роках, не передбачаючи, які зміни в інструкціях відбудуться майже через півстоліття. Повага до стариків, яким у молодості, за словами популярної колись пісні, були відкриті всі дороги, повинна не просто декларуватися. Економити на шматкові хлі сам його заробити, що може бути принизливіше для суспільства? : для тих, хто вже не годен Ольга АГІЄНКО. селище Коцюбинськ Чернігівської області. прийшов мій чоловік і не викликав міліцію. І тут почалося. Я писала нескінченні скарги керівництву плодоовочевого комбінату і до управління внутрішніх справ. Моєю справою займалися шість працівників міліції. Наприклад, з Радянського райвідділу мені повідомили, що «согласно собранного мате риала, инициатором произошедшего являєтесь Вьі». Тобто я. І тільки звертання до вищої інстанції призвело до того, що працівників міліції було покарано в дисциплінарному порядку. За тяганину. Що ж до головних винуватців, то моє бомбардування скаргами Радянського плодоовочевого комбінату закінчилося товариським судом, який відбувся на тому ж комбінаті. Мене на той суд не запрошували, а виступали на ньому і «свідчили» лише вищеназвані працівники магазину. Цілком зрозуміло, прийняли рішення, що «ви-новницей инцидента бьіла сама покупите льница». Ось так. 1 скрізь, куди б я не зверталася, мені казали, що я даремно з ними зв'язалася, бо нічого не доведу, що працівники цього магазину широко відомі своїм хамством, та їх надійно прикривають. От вам і захист прав споживачів. Вірніше самозахист. м. Київ. С. БИЧЕНКО. 4 З ким? З місцевими, донецькими бюрократами. За що? За майбутнє молодшого покоління наших дітей. Старше покоління обпалене афганською війною. У ній згорів і мій син Олександр Петрович Шевцов (узятий на службу 24 жовтня 1986 року, загинув 25 жовтня 1988 року). Загинув, рятуючи життя сотням бойових друзів. За геройський вчинок мого Сашеньку нагороджено орденом Червоної Зірки... Нікому не осягти безмірного материнського горя, якщо тільки не зіткнешся з ним особисто. Дуже хочеться вилити душу, але розумію: пишуть до редакції багато, а тому розповім коротко. У ті страшні дні були у мене і з Куйбишевського райвійськкомату Донецька, і з райвиконкому чоловік вісім, наобіцяли всілякої допомоги. Та минув час, і... А ТЕПЕР Рай військком В. І. С луговін, котрий обіцяв посприяти з пам’ятником, уже на мої скарги навіть погрожує: «Дивись, скаржитимешся гірше буде!..» Орден Сашеньчин обіцяли вручити урочисто, призначили день і не з’явилися, потім я за ними бігала, знов обіцяли і не з’являлися. Кінець кінцем, вручили, тільки з військкомату ніхто так і не зволив прийти... Завідуючий райсоцзабезом В. Н. Мірошниченко довго воловодився з оформленням допомоги за втрату годувальника (я тепер живу сама з п’ятирічною донькою) і, зрештою, заявив, що мені нічого не належить... Оббивала пороги й у голови райвиконкому Л.С. Лаврова: обіцяв квар- ВОЮЮ Я тиру, а живу я з дочкою в п’ятнадцяти метрах без зручностей, і в мене є шкідливий зароблений стаж... Не стерпіла я, і після всіх оцих принизливих ходінь написала до Міністерства оборони СРСР. Як водиться, лист повернувся у Донецьк. А звідси в Москву дали таку відповідь. Цитую: «...на спільному засіданні в Куйби-шевському РК КПУ за участю голови виконкому, секретаря райкому комсомолу, військового комісара району прийнято рішення про подання допомоги воїнам-інтернаціоналіс-там і сім’ям загиблих у РА. Зокрема, прийнято рішення про виділення матері Шевцова А. П. 2-кімнатної квартири площею 29,55 м2 за адресою: м. Донецьк, 12, вул. Словацька, 59 «а», кв. 51. Питання виготовлення пам'ятника поставлено на жорсткий контроль». Поїхала я подивитися на свою квартиру. І що ж? А там ніякого будинку немає, люди кажуть, що власті ще навіть не вирішили,…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"