Журнал Перець

ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1989 №19 Сторінка 4

(Вітаємо ювілярів, Іронізми, Друже Перче)

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1989 / № 19 / Сторінка № 4

Журнал Перець 1989 №19 Сторінка 4 - Вітаємо ювілярів, Іронізми, Друже Перче. Вітаємо ювілярів! Письменника Костя ГОРДІЄНКА з його 90-літтям. ІРОНІЗМИ ф Якби тверезість стала справжньою нормою життя, скільки було б п’яних від щастя! ф У декого і суд совісті товариський. ф Щоб діти могли стати нашим майбутнім, треба не забувати, що вони ще й наше сьогодення. ф Для декого тільки наявність черг створює шанс відчути себе першим. ф Часто негативні факти не тільки мають місце, а й постійну прописку. ф Якість м’ясних виробів свідчила, що м’ясокомбінат перейшов на безвідходну технологію. ф Не так важко змиритись із своєю по разкою, як з чужою перемогою. Микола ЛЕВИЦЬКИИ. Правду кажуть, що історичні, культурні пам'ятки відчувають великий дефіцит уваги з нашого боку. Але є такі галузі, де ми, в розумінні ревного оберігання старовини, зробили відчутний крок уперед. Наприклад, у системі Міністерства охорони здоров'я уже давно точаться гострі дебати з питання, на якому рівні знаходиться вітчизняна стоматологія. Одні уперто твердять, що технологія лікування і виготовлення зубних протезів зберігається на рівні часів Олександра II. Інші делікатно доводять, що завдяки гаслу «Здоров'я трудящих найбільше багатство країни» наша стоматологія вже обійшла державу Габон і сягнула рівня 1913 року. Особисто ми схиляємося до думки, що нинішня стоматологія це своєрідний медичний привіт усе ж таки з минулого століття. Ви ніколи не заходили до зубопротезних лабораторій? Багато втратили. Не виробництво, а кришталева мрія археолога, чарівний сон дослідника сивої давнини. Надфільочок, наждачок, пінцетик, газовий пальни-чок... І над усім цим викопним реманентом зубний технік з молоточком і ковадликом: стук-стук, стук-стук. Дивись, і вистукав з чортзна-чого коронку або яку іншу детальну, необхідну для ротової порожнини. І до яких вагомих результатів можна таким робом достукатися? А чому «можна»? Вже, слава богу, достукалися! Досягли одним словом. Скажімо, лише у стоматологічній поліклініці Мінського району Києва черга бажаючих привести себе в повний стоматологічний порядок перевалила вже за сімнадцять тисяч чоловік. У інших поліклініках те ж саме, якщо не «результативніше». Отже, у розумінні черги ми вже там у третьому тисячолітті. Про що делікатно й сповіщають об'яви у реєстратурах: мовляв, у зв'язку з перевантаженням поліклінік запис на чергу тимчасово припинено. Тож мав рацію один сивий ветеран війни, запитуючи у реєстратурі: «А хто останній у двадцять перше століття?» А чого це раптом ветерани у загальну чергу? У них же пільги. Вірно, у них своя пільгова черга понад три тисячі чоловік у тій же мінській поліклініці. Дай їм бог здоров'я і почуття гумору, як у згаданого ветерана, бо у цій справі без гумору діло труба, як сказав один сантехнік, не маючи чим замінити іржавий водогін. А чи не запровадити у поліклініках для черговиків курс лекцій на тему: «Почуття гумору при відсутності зубів у роті» або «Сміх найкращі ліки». Певно, тоді б роздратовані претенденти у пацієнти не грюкали кулаками в кабінетах головних лікарів стоматологічних поліклінік, а з лагідною посмішкою чекали б виклику в наступне століття. Уявляєте собі цю життєрадісну зубопротезну ідилію, коли раптом після Нового двохтисячного року ви почуєте з кабінету лікаря: «Хто там з минулого століття? Заходьте!» Правда, весело? Ну скажіть, хіба не смішно, що лікарі не мають звичайнісіньких бурів, що гільзи для штампування коронок, які виготовляє Ленінградський завод медичних полімерів, надходять, як правило, одного розміру. І тепер, очевидно, треба не коронку шукати відповідно до розмірів зубів пацієнта, а самі зуби зточувати до розмірів коронок. А історія з наконечниками для бормашини? Взагалі обрегочешся. Тх кожному лікареві потрібно три-чотири на рік. Видавали ж по одному на три-чотири роки. А тепер взагалі нічого не дають. Чому? А тому, що ми у майбутнє линемо попереду того паровоза, про який з дитинства знаємо, що він невпинно летить вперед... Як повідомив генеральний директор київського обласного виробничого об'єднання «Медапаратура» В. А. Черенько, виробництво означених наконечників припинено відповідно до розпорядження Міністерства охорони здоров'я СРСР, оскільки це, мовляв, учорашній день стоматологічної техніки. Треба освоювати нові, для сучасних машин, які начебто почали випускати у Казані. Відповідно й київський завод «Медремтехніка» прогресивним методом прикрив цех по ремонту «вчорашніх» наконечників, чим оперативно й пересадив наших лікарів у день позавчорашній, бо поки що на обрії казанських новинок не видно. Отак паровоз обігнали, а від поїзда відстали. Чимало таких «смішинок» з життя стоматологів розповів нам головлікар мінської районної стоматологічної лікарні М. Д. Друкаров, але найсмішніше те, що на відливку протезів у нас немає сталі, хоча всьому світу відомо, що саме в цій галузі ми, слава богу, як, до речі, і «в галузі балету», займаємо перше місце на планеті. Сталеві прути для зубних протезів виробляють у нас не де-небудь, а в уральському місті Златоусті центрі, як в енциклопедії сказано, «якісної» металургії (видно, існують ще й центри неякісної). Щоправда, немає там різаків, щоб рубати прути на потрібні блоки (либонь, технологія для уральців надто складна). Цим займається на Північному Кавказі Гудермеський завод медичних інструментів. І, як ми оце з'ясували, на грунті госпрозрахункових неузгоджень уральці скоротили Гудермесу поставки сталі на сорок відсотків. Ох уже ці відомчі неув'язки! А щастя ж було так близько. Лише тисячу кілограмів сталі потрібно на рік київським лікарям, щоб задовольнити усіх бажаючих…

Вітаємо ювілярів Іронізми Друже Перче

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

Copyright © 1922-2024 "Перець"