ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №17 Сторінка 5

(Сатиричні мініатюри, Коротко кажучи, Друже Перче)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1989 / № 17 / Сторінка № 5

Перець 1989 №17 Сторінка 5 - Сатиричні мініатюри, Коротко кажучи, Друже Перче. ЗНАЙОМТЕСЯ БЛИЖЧЕ їй о АРГСИШІ .’. .коки»Г* ' - ' ’ . у ... .л..., ' -4,? Який Зозуля?.. Син у мене... Не просто, а та-ла-но-ви-тий!.. Алло, алло! Дитсадок? Говорить Зозуля... Алло, алло! Пологовий будинок?.. Говорить Зозуля... Який Зозуля?.. Сьогодні вранці дружину до вас... Хвилююсь... Що, що?.. Не може бути!.. Син і дочка!!. Ух ти!.. Син і дочка!.. Ну, що ж, із сином майже порядок... Почнемо влаштовувать доньку! Алло, алло! Хореографічне? Говорить Зозуля... У гумористиці він своя людина: чимало писав для естради, з 50-х років друкується в газетах і журналах. Наш читач теж уже мав нагоду познайомитися з ним. А щоб те знайомство ближчим було, скажемо, що народився Михайло Ісакович Марголін у с. Котельні на Житомирщині, після закінчення Житомирського педінституту викладав українську та ЕГОЇСТ Мікроепопея Кухар Ломов переступав із ноги на ногу, раз у раз поправляючи на голові білий ковпак, і ніяк не міг збагнути, до чого ж веде начальство. Ось так, товаришу Ломов, підсумував директор їдальні. Пишіть заяву і, як-то кажуть, із богом. Що, що? стрепенувся кухар. Яку заяву? Оту, що «за власним бажанням». І, як-то кажуть, із богом, недбало махнув рукою директор і зміряв підлеглого презирливо-глузливим поглядом. Надійшла скарга? вичавив із себе Ломов. Ніяких скарг, байдуже кинув директор. Та ніби й не повинно бути, хвильку подумавши, сказав Ломов. Здасться, стараюсь... Стараєтесь, не то схвалюючи, не то осуджуючи, кивнув головою директор. Кажуть, що отих півроку, як я тут кухарем працюю, наша їдальня славиться... Славиться, з недоброю лукавістю погодився директор. російську мову й літературу, тепер працює корес-пондентом-організатором Бюро пропаганди художньої літератури Спілки письменників України по Житомирській області; у «Перці» виступав як автор віршованих мініатюр, а сьогодні даємо нашим читачам можливість глянути на нього ще й з іншого боку як на гумориста-прозаїка. Так що ж, я злодій? розпачливо верескнув Ломов. Ніхто цього не каже. То в чім же справа?.. Я чесна людина! Дачі собі я не збудував! Машини я не купив! Норкової шуби я дружині не подарував!.. Перестаньте, Ломов. Ви типовий егоїст: усе «я» та «я» «Я не купив, я не збудував, я не подарував...» А про інших ви подумали, Ломов?! Так що пишіть заяву, і, як-то кажуть, із богом. ГОВОРИТЬ ЗОЗУЛЯ... Алло, алло! Науково-дослідний? Говорить Зозуля... Який Зозуля? Той, у якого син... Син, кажу, у мене... Як це «ну і що?!» У мене не просто син, а талановитий син... Чого я хочу? А чого може хотіти батько, у якого майже геніальний син! Хлопцеві, сказать би, сам бог велів науку збагачувати. Потрібна дисертація!.. Що, що? Який інститут закінчив? Ясно!.. Алло, алло! Інститут? Говорить Зозуля... Який Зозуля? Син у мене... Чого хочу? А чого може хотіти батько, у якого син геніальний?! Потрібний диплом із відзнакою!.. Що, що? Ясно!.. Алло, алло! Школа? Говорить Зозуля... ХІБА ХОЧЕШ, МУСИШ!.. Монолог Був оце в голови... Годину стружку з мене знімав... А при чому тут я!.. Хіба хочеш? Мусиш!.. Сказано: при конях чоловік... От і тракторів, і машинерії іншої усякої повне село, а без коня не обійдешся... Тому сінця підвіз чарка. Тому якусь там грядочку зорав дві. А брикету там чи дров підкинув уже й на пісню потягло... Хіба хочеш? Мусиш!.. Не я його придумав не мені од нього й одказуваться... А він мене агітує... На молочне, каже, переходь... Ну?.. Якби хоч на, кумис, отой, що з-під кобили. У ньому, кажуть, хоч пара якихось там градусів є. А де ж того кумису візьмеш, коли в мене не кобила, а двоє коней?! А він мені лекції читає... «Алкоголь, алкоголь. Скотина і та не п’є!» Не п’є, бо не дають... А я ж тобі не скотина якась, а чєловєк!.. Людина, можна сказать!.. Маю ж я право по-чєловєчеськи з людьми побалакать?.. Ну, запізнився на роботу, зате закінчив раніше... А він мене утюжить, товариським судом залякує!.. Ти мене по кабінетах не тягай як уже на те пішло, то до хати приходь... Гостем будеш... Пляшку якусь прихопи... Жінка ре-дічки накришить... Сядемо по-людськи за стіл і по-чєловєчеськи... Переконаєш мене, що воно яд і отрута, я ще сам тобі пляшку поставлю!.. А він мені «Набрався, набрався!»... З алкоголем, каже, треба боротися... А ти мене спершу побори! Ось таку мою комплекцію!.. А що по чарці беру, то я не винуватий служба у мене така... Хіба хочеш? Мусиш!.. ОТАКЕ ЖИТТЯ! Тепер життя в нас так летить, Що люд хуткіше вертиться, Бо наші душі полонить Небачена комерція. Купить щось діло непросте. Аж сіпаюсь від ляку я, Бо тут і там, на се й на те Ціна щодня підскакує. Уже правець мене скрутив Од п’ят аж до потилиці. А тут ще й…

Сатиричні мініатюри Коротко кажучи Друже Перче

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"