Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1989 №04 Сторінка 3

(Казки, Усмішки)
Перець 1989 №04 Сторінка 3 - Казки, Усмішки. Збори у нас нині проходять жваво! Особливо начальству на них перепадає. Сидить, бідолашне, у президії, обличчям до народу, а в обличчя йому правду ріжуть. Здається, от-от доведуть, і подасть воно у відставку всією президією. Але це тільки збоку так здається. Насправді ж начальство у нас хоч і застійне, але стійке, тож навіть без валідолу обходиться... Та ось нещодавно на чергових зборах раптом підхоплюється Дремлюга й репетує: А за яким це правом Перчук нашого дорогого Силу Полікарповича чорнить! Ну, в залі, істотно свист, гамір. Та Дремлюгу не вгамувати: Не дозволимо керівництво плямувати! Треба притягти Перчука до відповідальності... Тут на Дремлюгу всі зацитькали: Цур тобі, пек тобі, нині ж демократія! А Дремлюга ще дужче розпалюється: Ви мене не вчіть. Я ще зі школи знаю, що у нас демократія! Але те, що дозволяє собі Перчук, підступні наміри й замах на підвалини!.. Що тут зчинилося! Ледь Дремлюгу не з'їли. Добре, хоч вигляд у нього неапетитний. Тільки потім усе з’ясувалося. Виявляється, останні чотири роки Дремлюга на зборах тільки те й робив, що спав. А тут його хтось ненавмисне ліктем зачепив... Щоправда, Дремлюга, остаточно прокинувшись, вибачився перед колективом за свій виступ і нині також шпетить начальство на повну котушку... Геннадій КОСТОВЕЦЬКИЙ, Олег ПОПОВ. м. Київ. СУЧАСНА КАЗКА На одній фабриці шили-пошивали труси. Продукція ця, хоча й скромна, в модних салонах та на виставках не демонструється, але вкрай необхідна всім. Навіть найбідніший бідняк, і той що-не-що, а труси повинен мати. Однак виріб той для фабрики був дуже невигідний дешевий. Щоб виконати план і розжитися на прибуток, скільки тих трусів треба нашити. І великих, і маленьких, і ще менших. Коли найбільші коштували зовсім недорого, то про найменші вже нічого й говорити копійки. А мороки з ними! От на фабриці й повели наполегливий пошук. Ясна річ, резервів: як би його поменше працювати, а побільше мати. І знайшли-таки. Зовсім перестали шити малі та середні труси. Зайнялися тільки найбільшими і найдорожчими, десь шістдесятих та сімдесятих розмірів. Творча думка розкривала все нові й нові резерви та можливості. Пристрочать з одного боку лампас і ставлять індекс «Новинка» піднімають ціну, пристрочать з обох боків знов «Н», отже, є привід правити дорожче, як за нову продукцію. Простір для ініціативи тут виявився воістину космічний. Можна'Мереживом оздобити холоші, вишивкою, нашити аплікацію чи кишеньку для заначки. Або причепити іззаду хутряний хвостик, назвати модель «Кицька» чи «Зайчик» і вже індекс «М», себто модний товар, а відповідно ціна вдвічі, а то й утричі вища. Та, врешті, на фабриці знайшли просто-таки генеральний резерв. Труси стали не шити, а клепати. Клепати із золотих пластин. Зроблять одні на місяць, і все план готовий. Одні ж бо золоті труси коштують стільки, скільки всі ситцеві, якими б ті не були: з лампасами, мережками чи хвостиками. Кому вони потрібні? Знайдуться покупці. Заберуть, бо ніяких інших трусів немає. Ото склепають на фабриці золоті труси, прозвітують про виконання плану, а тоді й задовольняють свої потреби, запити та інтереси. Хто у відгулі, хто в загулі, хто в запої, той у відпої, інші взагалі у невідомості чи невагомості. І все було б добре. Одна тільки незручність, що треба ж було працівникам фабрики вдягатися і взуватися. Коли поткнуться в магазин, а там штани золоті, сорочки золоті, жіночі ж чобітки взагалі діамантові. Від ціни аж очі вилазять. Ото поглянуть фабричні на всі ті коштовності і давай обурюватися. Обурюються і знов клепають золоті труси. Обурюються і знов клепають. Так і живуть. Валентин ПОСУХОВ. м. Полтава. Мал. О. МІХНУШОВА СКАЖУ ПРЯМО: особисто мені здається, що канонада закликів боротися з адміністративно-командними методами на прибічників цих методів справляє таке ж враження, як на кота Ваську виховний монолог кухаря. Принаймні, у нас, в агропромисловому комплексі. Почасти це можна пояснити тим, що кожен чиновник глибоко переконаний, що йдеться не про нього. Себто, він згоден, що бюрократ і бюрократія існують і що з ними треба боротися. А щодо себе, то він готовий у будь-який момент викласти купу паперів, які, на його думку, свідчать, що він не сидить, склавши руки. На жаль, лише паперів... Не буду ходити далеко за прикладом. Наш Городоцький дослідно-експериментальний завод сплатив торік 467 карбованців штрафу за невиконання плану здачі відходів кольорових металів. Цю, нехай і не астрономічну, але чесно зароблену колективом суму, з нас стягнули, хоч насправді отой план Дорогі діти, ось вам наш шефський подарунок! ми виконали на всі сто відсотків. У цілому. А зокрема «недопри-везли» відходів бронзи. Недопри-везли тому, що їх у нас не було. Зате була «планова» цифра, спущена Хмельницьким облагропромом, яка грунтувалася бозна на чому, тільки не на заводських можливостях і технологічних розрахунках. Цього року ситуація світить не краща. Під виробничий план підприємству виділено 1400 кілограмів бронзового прокату, а з легкої руки облагропрому ми повинні відвезти на вторчорметівські майданчики... 8 тонн відходів бронзи. І першокласникові під силу підрахувати, що навіть якби ми здали увесь одержаний прокат, то все одно штрафу не минути. Заступник директора заводу В. 3. Глушко звернувся до спеціаліста з вищою освітою заступника голови облагропрому Петра Олександровича Кривошея. Але товариш Кривошей продемонстрував іншу відомчу арифметику. Якщо ми з вас ці тонни ЯК ГОРОХОМ знімемо, то кому ж їх тоді доведемо? скоріше розтлумачив, ніж запитав він. Ні в які логічні рамки не лізе і план здачі чорного металобрухту. Ми одержали 560 тонн металопрокату, а від нас вимагали 980…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"