ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №13 Сторінка 9

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 13 / Сторінка № 9

Перець 1990 №13 Сторінка 9 - Гуморески. З самого ранку не пощастило. Не встиг добігти до електрички, як дорогу перепинив Сюсюкало, Митро-фан Гапонович. Противнющий тип. Не п'є! Не палить! На роботі сидить від дзвінка до дзвінка. І пам'ять феноменальна. Три роки тому позичив мені 50 карбованців. До получки. Я йому так і сказав: отримаю віддам. Коли саме не уточнив. Так він, нахаба, тепер проходу не дає. Вимагає віддати. Додому приходив. Я насилу встиг двері замкнути. На роботу Сусідами переказував. телефонував. Я став його десятою дорогою обходити. Старався на очі не показуватися. І от тобі на! Сюсюкало мене за рукав ухопив. Як рак клешнями. Привіталися чемно, як і годиться культурним людям. Мені, каже Сюсюкало, червоніючи від сорому, звичайно, неприємно нагадувати про п'ятдесят карбованців, які ти мені винен, але змушений. Скільки можна! Третій рік! Вибач, але це свинство. І гроші потрібні. Нерви у тебе розхиталися, старий, заспокоюю. Розумію, розумію! Роки летять. Але я тобі прощаю. Вважай, що ти не витримав, а я нічого не чув. Будь здоровий і не кашляй. Сюсюкало розгублено заглянув мені у вічі, але руку не відпустив. Ти серйозно? зблід. Цілком! Жартувати ніколи! На роботу спішу. Перебудовуватися. Не розумію... белькоче. Що ти цим хочеш сказати? А що тут не ясно? пояснюю. Я ж тобі сказав, що вибачаю. По-людському, від душі. Хоча мені неприємно. Не чекав від тебе. Але я теж людина. Можу бути в такій ситуації. Запам'ятай ГУМОРЕСКА надалі, що головне в житті людську гідність не втрачати. Сюсюкало хотів щось сказати, та я знову його перебив. Прощаю! На віки вічні. Вважай, що я їх тобі подарував, і ні слова! Що, заламує руки, прощаєш? Ну те, що ти наважився нагадати про гроші. Не в них щастя. Було б здоров'я. А ти створив аварійну ситуацію. Зустрів товариша і з ножем до горла: життя або гаманець. Ти мене неправильно зрозумів... Помиляєшся. Я навіть увійшов у твоє станови ще. В гіршому випадку уже б давно відвів до міліції. Багато у нас розвелося тих, хто гроші вимагає, а сам за рік на копійку не зробив. А я бач, який совісний. Пробачення відразу прошу. Сюсюкало отетерів. Стоїть рот відкритий. Ти не хвилюйся, заспокоюю знову, нервувати нічого. Твоє щастя, що на мене натрапив. А коли б хтось чужий? То заїхав черевиком по пиці. Чи синець під око поставив. Сюсюкало поклав голову на мої груди й заплакав, як мала дитина: Я нічого не розумію поясни. У мене часу немає. Але якщо швиденько, то будь ласка. Підбігаєш ти до мене, мов ненормальний. Як псих нещасний. Очі горять. З кулаками. Я мало не зомлів. Справді, як ненормальний? схлипнув Сюсюкало. Гірше! І давай у мене п'ятдесят карбованців вимагати. А я тобі що, каса взаємодопомоги? Профспілка? Сам хотів у тебе попросити оті гроші... Які? Ну, ті, що ти просив. Скільки? Не знаю. П'ятдесят карбованців. Чи я не так зрозумів? Сюсюкало ошелешено глянув на мене, потім вийняв…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"