Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №20 Сторінка 9

Перець 1990 №20 Сторінка 9. Мал. А. ЮНА ЛИСТ РЕФОРМАТОРА Ринку боятися голим ходити. Це гасло було наріжним каменем моєї передвиборної платформи, воно ж лягло в основу діяльності очоленої мною мерії нашого славного міста Благодухова. І вчасно лягло. Оскільки на момент мого приходу на посаду голови у місті явно намітилися кризові тенденції. Заснована до 1913 року благодухівська промисловість, незважаючи на постійне виконання і перевиконання планів, а також на наявність незліченної Вибачте, товариші, але план реєстрації нових партій у цьому місяці перевиконано! Зайдіть у наступному... кількості прапорів за всілякі досягнення, продукції давала чомусь все менше й менше. Слід було вживати рішучих заходів і переходити до ринку. Я чесно попередив співгрома-дян-благодухівців про те, що їх чекають ще більші труднощі. Й не помилився. Після введення талонів черги в магазинах виросли до циклопічних розмірів. Торгівля водночас за талонами і паспортами призвела до того, що харчів і промтоварів стало ще менше, а паспортів побільшало втричі проти кількості благодухівських жителів. Перейшли до забезпечення по мікрорайонах. Це спричинило вибух міжмікрорайонних конфліктів, що засвідчило точність моїх попередніх прогнозів. Потому настала черга внутрігосподарського ринку. Першим його застосував колектив фабрики полотняних бюстгальтерів, безрозмірних рейтузів і чоловічих кальсон із поворозочками. Цей колектив уже давно ремствував з приводу того, що йому практично не дістається власна продукція, котру розхапують у магазинах представники інших велетів благодухівської економіки, передовсім текстильної фабрики, маслозаводу і м'ясокомбінату. Текстильниці розбирали полотняні бюстгальтери, на маслозаводі особливим попитом користувалися безрозмірні рейтузи (народ там підібрався великоваговий), а м'ясокомбінатівці з рук рвали кальсони з поворозочками, позаяк у них було надзвичайно зручно виносити свою продукцію, особливо ковбасу: не вислизала з хо лош Обділені бюстгальтерниці й кальсонники зажадали внутрішнього ринку, і ми нова мерія дозволили: реформа є реформа. Відтак на території фабрики відкрили власний госпрозрахунковий магазин, де трудівники рейтузного фронту могли вільно отоваритися своєю ж продукцією у будь-якій кількості- після пред'явлення спеціальної посвідки з фотографією та контрольним відбитком великого пальця. Воєнізована охорона пильно стежила за тим, щоб до магазину не просочився жоден лазутчик зі сторони і успішно перепинила ряд спроб незаконно розжитися чужим внутрірин- ковим товаром. У відповідь на почин майстрів ліфчиків і кальсон на нову форму господарювання негайно перейшли колективи інших благодухівських виробничих точок. В результаті рівень забезпечення громадян міста ними ж вироблюваною продукцією зріс у порівнянні з середніми загальносоюзними показниками в чотириста п'ятдесят два рази. Я особисто розцінюю це як визначне досягнення перехідного періоду. Скажімо, взуттєва фаб рика «Червоний задник» досягла в умовах самозабезпечення доти небаченого успіху: стала продукувати для своїх трударів тижневі набори туфель і вже упритул була підійшла до випуску одноразового взуття. Щоб не затова ритися. Проте, як і в кожній новій справі, ми зіткнулися незабаром із певною економічною дисгармонією. Конкретні приклади. Той же колектив фабрики полотняних бюстгальтерів. Ліфчики є немає ковбаси. Або це вже стосується маслозаводу: від масла уже кану-дить, зате рейтузів катма. Чи ті ж текстильниці: по тричі на день міняють кімоно із простира-дел, а з наволочок прилаштувалися дуже гарні господарські сумки ладнати, хоча у ті сумки покласти нічого ані масла, ані шматка сиру. Ну, а м'ясокомбінат взагалі страйком заповзяв ся погрожувати: мовляв, не дасте кальсон із поворозочками, зупинимо усе виробництво. Тут, мабуть, спрацював давній стереотип щодо використання тих кальсон, адже свою ковбасну продукцію колектив і так з'їдав сам. А втім, цілком можливо, що, винесена за…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"