Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №20 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1990 / № 20 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1990 №20 Сторінка 2. ЗНАЙДІТЬ КАРБІДУ ІНВАЛІДУ! Та й не лише карбіду. На превеликий жаль, у 7 9-річного інваліда Великої Вітчизняної війни І. М. Єри-гіна немає ще й труб, і гідроізоляції, і кранів, і всього такого іншого зна ряддя задля того, щоб... Але по порядку. Десь у травні на нашій вулиці Антонова з'явився трак тор з ковшем і прокопав канаву. Потім у ту канаву вкинули трубу. Мешканці потихеньку почали підстрибувати від радості: і у нас у квартирах буде газ! Але десь за місяць викликає мене, голову вуличкому, голова міськради А. А. Гарбуз і каже: Організуйте людей та й закидайте ту канаву! Ге, кажу, як це закидайте? А газ?.. Газ буде потім. Я до начальника «Міськгазу» М. М. Горового. До начальника БМУ-14 Б. О. Коробейникова. Навіщо ж, мовляв, робити подвійну роботу? От тоді й почули ми з пенсіонером І. М. Єригіним із уст першого начальника оту сакраментальну фразу: «А карбід у вас є?». Другий начальник виявився не менш дотепним, спитавши нас: «А труби ви маєте? От як дістанете труби, гідроізолюєте їх тоді й будемо з вами розмовляти. А поки що закидайте канаву й не морочте нам голови». Вельми цікаво нам усім стало: а для чого ж тоді, власне, було копати, проводити магістральну трубу, якщо наперед знали, що цього року з того дива не буде пива?.. Але відповіді на це наївне запитання ми так ні від кого й не дочекалися ні від т. Коробейникова, ні від т. Горового, ні від т. Гарбуза. До того ж, коли я все-таки почав ту трубу засипати (викидаючи із землі камінюччя, згідно з інструкцією начальника БМУ!), то виявив, що гідроізоляція на ній у багатьох місцях пошкоджена. Куди ж засипати?.. Але й на це наївне запитання мені ніхто не відповів. Натомість пригуркотів бульдозер та й згорнув землю в канаву разом із камінюччям... Більше я нікуди вже не ходив. нічого ні в кого не питав: і так усе ясно... Пробував, правда, звернутись до прокурора, але той мене посилав у партійні або радянські органи. Ні, кажу, досить. А сам лежу вночі й думаю: виходить, наша міськрада викидає гроші на вітер? Виходить, комусь це вигідно, щоб у нас було якнайбільше розкопаних канав, розруйнованих доріг з глибочезними ямами, які про людське око раз по раз засипаються сухим щебенем і від цього стають іще глибшими, іще більшими?.. Отже, шляховики, газівники та інші подібні халтурники завдають місту величезної шкоди, а добросерда міськрада за це їм ще й платить? Та й не тільки міськрада: по району, скажімо, стан шляхів не кращий. Чи підраховував хто-небудь, скільки витрачається на безглузду роботу часу, коштів, матеріалів, робочої сили і так далі? А хто й коли дасть по руках ділкам, які створюють штучний дефіцит, примушуючи людей самим шукати крадені! труби, флянці, краники, карбід і всяке інше причандалля, переплачуючи за все це злодіям удесятеро більше від справжньої їх ціни?.. Лізуть в голову кляті запитання, не дають спати. А цікаво, як то спиться вищеназваним товаришам та їхнім колегам? Невже спокійно? За дорученням мешканців вулиці М. ЛЕНДИЧ, інвалід Великої Вітчизняної війни, пенсіонер. м. Лебедин Сумської області. БАИДИКИ ЧЕРЕЗ МАЙОРА Що можна залишити собі на згадку про небайдужу тобі людину? Сувенір, фото, автограф?.. Якщо хочете одночасно мати і сувенір, і фото, і автограф, та щоб вас іще й міцно запам’ятали, заберіть у вашої «симпатії» пас- порт. Як це зробив начальник другого відділу Жовтневого райвійськкомату м. Полтави майор Є. М. Ходяков. Уже скоро два місяці, як він тримає мій паспорт у своєму сейфі і категорично відмовляється повернути. Майор точно розрахував, як покарати мене за непослух. «Паспорт громадянина СРСР є основним документом, що засвідчує особу радянського громадянина». Отож без нього не одержиш переказу, не купиш авіаквитка, не одружишся, не влаштуєшся на роботу, не станеш у чергу на пилосос і багато ще чого «не...» Передісторія конфлікту така. Вже два роки я стою на диспансерному обліку з приводу одного малоприєм-ного захворювання. У червні цього року лікувався у стаціонарі. На основі витягу з історії хвороби обласна медична комісія зробила висновок: «Не придатний до служби в мирний час». Однак невдовзі я отримав повістку, яка з вв’язувала мене звільнитися з роботи і у визначений строк з’явитися на збірний пункт для відправки. Я так і зробив: звільнився і з’явився. Але, разом з тим, став цікавитися, куди ж подівся з моїх документів висновок медкомісії? Його там яки мось чином не стало. У райвійськкоматі мою допитливість кваліфікували як ухиляння від служби в армії і передали мою справу в прокуратуру. Сподіваюся, прокуратура з'ясує істинний стан речей, а за одним рипом «замовить слово» перед майором Ходяковим і за мій паспорт. До того ж мені, 20-літній молодій людині, просто соромно бити байдики, сидіти на шиї в батьків. Навіть якщо на це є, здається, «вагома причина» майор Ходяков... Валерій ШУЛЯКА м. Полтава. ЯК МУХА В СМЕТАНІ Усвідомлюючи, що співчуття моя історія викличе далеко не в кожного, усе ж таки зповім її, аби інші знали, що таке опинитися на сьомому небі, а потім злазити з нього на грішну землю. На сьомому небі я опинився у кінці грудня минулого року, коли взяв у руки офіційну таблицю виграшів грошово-речової лотереї і пересвідчився, що на мій білет випав автомобіль «Москвич-2141» вартістю 9600 карбованців. Навряд чи варто переповідати, наскільки швидко я опинився у Яго-тинському відділенні Ощадбанку, щоб здати на експертизу лотерейний білет і одержати квитанцію № 012565 і запевнення, що виграші, як правило, отоварюються через півтора-два місяці. Коли зазначений термін минув, а про мене ніхто не згадав, я довідався, що цими автомобілями торгує спецав-тоцентр АЗЛК в с. Бортничах. Поїхав я в це селище. Заступник директора з торгівлі тов. Компанієць показав мені наряд на Київську область на чотирьох щасливчиків, які…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"