ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №08 Сторінка 9

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 08 / Сторінка № 9

Перець 1990 №08 Сторінка 9 - Гуморески. ГУМОРЕСКА Незважаючи на глибоку повагу до діалектичного матеріалізму, я знаюся з дідьками. Щоб відмести можливі в цьому місці оповіді усмішки, відразу скажу: йдеться не про сусідку, дружину чи коханку, бо якщо і є серед них щось подібне, то воно, по-перше, звалося б відьмою, по-друге, у відкритій пресі так відгукуватися про людину не вільно, позаяк можна дістати негативний вирок народного суду або потрапити під брудні закони самосуду. Забув подробиці нашого знайомства, пам'ятаю заробітчанством палкою у спицях. Як бачите з цього переліку тем, знайомство наше відбулося кілька років тому. Ще тоді, коли про афганські справи відверто можна було говорити лише на тім світі, а згаданий указ всенародно схвалювався. Відтоді увесь час чорт підбиває мене десь виляпати нав'язані ним ідеї. Але все не виходило, все було якось не до місця навкруги в основному радіють з надзвичайних успіхів, а тут ти лишень: почалося з того, що мене до нього, чорта, послали. Посилають взагалі майже всіх і, вважай, щодня. Але роблять це часом надто культурно, натяками, коротше без знання справи, а за таких обставин людина фактично й не знає, куди врешті-решт прямувати і чи взагалі лисого того знайде. Мене ж послали в закладі громадського харчування, коли я попросив щось подати, здається, книгу скарг, бо чогось іншого того дня там не було. І ось тоді мене й послали до дідька лисого офіціант, ше кухар, завзалом і якийсь невідомий тип, мабуть, хтось із допоміжного персоналу. А коли я заявив, що з ложкою пекельного дьогтю... Він на мене, мабуть, махнув копитом, бо не являвся, але часто десь у себе всередині я чув його голос, який лаяв то за боягузтво, то за слабку громадянську позицію. Та раптом явився. Стою на дачній ділянці, дивлюся на запаршивлені дерева, де яблучка поцьомкані чи то кислим дощем, чи то самим дідьком, і лаю його на всі заставки. А тут він: Чого це ви всує моє ім’я називаєте?! каже обурено. А сам такий виснажений, не виспаний. То ви самі так дохазяйнувалися, я тут ні при чім. Та де ви то збагнете, все на нашого брата валите. Тим часом знали 6... не знаю туди дороги, швейцар допоміг її знайти, спустивши по невисоких сходах. Загальмував на стовпі електроосвітлення. Не знаю, як я його знайшов, бо було темно, як завжди у нашому місті в години, коли надходить пора пізньої вечері. Відразу, як загальмував, в очах засвітилося, і я побачив чорта. Він був невдоволений. Знову до мене допився, сказав з глибоким презирством куций, згортаючи газету. 3 вами ні погомоніти, ні пожартувати варнякаєте або спите, як на цьому світі. І чорт, клянучи життя за неможливість хоча б частково скористатися з плюралізму думок, знову І скривджено замовк. Знали б, по паузі продовжив, як нам живеться. Я вже не говорю про сірку, яку ви скоро всю виберете, нічим і під казаном розпалити. У пеклі вже загальним похолоданням повіває, а у вас загальне потепління насувається. Я, між іншим, у зв'язку з цим переселився сюди, нагору. Але тут добра теж мало. Ніяк не акліматизуюсь. І почав гаспид переповідати свої жалі, а скінчив зовсім несподівано. У нього, бач, став ненормований робочий день, не знає, коли лягати, коли вставати і все таке інше. взявся до газети, водячи ратицею…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"