ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №08 Сторінка 7

(Гуморески)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 08 / Сторінка № 7

Перець 1990 №08 Сторінка 7 - Гуморески. Протягом свого тривалого, щасливого і заможного життя апаратники відпрацювали могутні способи боротьби проти неугодних, серед яких один із найдошкульніших скомпрометувати огидного їм із якоїсь причини чоловіка (можна й жінку), облити брудом, втовкти у таку грязюку, щоб він (чи вона) навіки закаявся й думати про те, що колись випірне звідтіль і знову кувікне про правду і спра- таким ведливість. Діяло безвідмовно. Діє як це не дивно і в час повного перебудовного очищення. Звідки й випливає аж ніяк не оптимістичний здогад, що до повного І здавалось би, сельців в усій наготі своїй, таким, яким є насправді, Важко жити вовком перебудовного очищення ще дуже й дуже неблизько. Усе це сповна відчув на собі, а заразом дійшов і вищеназваного здогаду Юрій Олексійович Халупко зоотехнік Київського облплемоб'єднання. Як мовиться, і по службі, і по душі, а ще за велінням своєї совісті він виступив проти брехні, приписок, перекручення звітності, одержання неза-роблених премій у колгоспі «Дружба» Тетіївського району, де колись, зазначу, працював і сам й на території якого в селі Дзвенячому живе уже багато років... Ось що він пише до редакції «Перця»: «У колгоспі «Дружба» я викрив протягом 1987 1988 1989 років приписки молока до державної і оперативної звітності, способом складання фіктивних актів на видачу молока для «хворих» телят. Списували молоко на телят неіснуючих: загиблих, проданих у спецгоспи й населенню. Постійно за приписки нараховували зарплату довіреним особам. Молоко постійно приписують за рахунок зайвих 297 корів. У 1988 році за фіктивними накладними списали як проданих колгоспникам 134 телят живою вагою 21 кг кожне по 1 крб. за кілограм. Колгоспники таких телят не одержували, більше того, з такою вагою телята навіть не народжуються (вага при народженні 32 40 кг). Виявив приписки середньодобових приростів ваги тварин, незаконну виплату грошей за фіктивними табелями. У тваринництві повна безгосподарність. Вівцеферму розтягли, жодної голови не продали державі у 1989 році. У колгоспі найбільша в районі загибель тварин, за 11 місяців загинуло 126 голів великої рогатої худоби, 71 вівця. Приховано приплід від нетелів більше сотні голів, яких у 1989 році не взято на облік... Усе це голова колгоспу І. М. Гавлюк робить у корисливих цілях, за приписки його вихваляли, ще й премії добрі давали. От через таких передовиків і нидіють люди біля порожніх магазинних прилавків. Гавлюк нікого не боїться, бо його підтримують перший секретар Тетіївського райкому партії М. О. Борсук і голова райвиконкому В. П. Сердюк». А тепер скажіть, шановні читачі: який номенкла-турник потерпить у себе в районі такого-от писаку, такого викривача, перебудовника такого мерзотного? Та ніякий якщо тільки він справжній номенклатурний достойник, озброєний роками відточеними теорією і практикою боротьби за свою соціальну захищеність од подібних правдоборців. Не потерпить навіть за умови, що попередні заяви Халупка стопроцентно підтверджувались. Отже що? Скомпрометувати його перо-дряпа сякого-такого, в болото погрузькіше! Та бажано, щоб колектив засудив негідника, щоб люди затаврували ганьбою, щоб викрили його анти... анти... не має значення яке нутро. І в пресу статтю в свою слухняну кишенькову районку про цього кар'єриста (так-так!), кляузника (саме так!), наклепника (зовсім розпречудово!). І відбулося. Санкціонований першим секретарем райкому партії М. О. Борсуком сільський сход у Дзвенячому і скомпрометував, і засудив, і затаврував, і викрив Ю. О. Халупка. І ухвалив: «висловити повну довіру тов. Гавлюку І. М. у керівництві господарством; осудити поведінку Халупка Ю. О. як кляузника і виселити його із направити рішення сходу села в усі ті інстанції, куди Халупко Ю. О. писав скарги і просити їх більше на Тет і ївсь кого Скомпрометувати в багно його почорніше, села Дзвенячого; - 99 його подібні скарги не реагувати». А колгоспний секретар парткому М. Й. Шулятиць-кий і голова виконкому сільради М. М. Пастух тут же ушкварили обсягом майже з газетну сторінку публіцистично розпечений опис сходу за своїми підписами під запаморочливим заголовком-закли-ком «Геть із села!». Редактор газети С. С. Павлюк миттю заверстав цей ударний (по Халупку) витвір на видному місці й пустив гуляти у світ білий такі ось приголомшливі сентенції: «Халупко... нормально працювати... всю дружну колгоспну сім'ю, він протиставив себе всім односельцям. Така людина не має морального права жити в одному селі з тими, кого обпльовує, оббріхує... Чи може дружина Халупка виховувати наших дітей у школі, якщо вона мириться з такими його діями, моральними вчинками, підтримує їх?.. Це дволика людина. І партію обманув: утаїв, що з його рідних в час фашистської окупації були поліцаї... Халупко кровопивець і вбивця...» Завершили партійний і радянський вожаки свій обвинувальний опус, змайстрований у розстрільних традиціях тридцятих років, дуже політично й дуже фольклорно: «...Геть з нашого села!» І йому варто було б підкоритися волі громади, бо як же пройдешся тепер селом, глянеш прохожому і сусідові у вічі, коли знаєш, що личина, під якою видавав себе за правдолюбця, оборонця…

Гуморески

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"