ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №08 Сторінка 5

(Усмішки, Байки, Вітаємо ювілярів)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 08 / Сторінка № 5

Перець 1990 №08 Сторінка 5 - Усмішки, Байки, Вітаємо ювілярів. клястися ТАК КЛЯСТИСЯ! Років за двісті-триста до нашої ери правував у стародавньому Карфагені такий собі Гамількар Барка. Знайшовся в того Гамількара синаша, якого назвали Аннібалом. (Згодом дехто почав фамільярно кликати його Ганнібалом). Коли малому виповнилося десять років, покликав його батько та й каже: Ти вже нівроку ого-го! Вважай, дорослим став. Отож, поклянися, синку! Клянусь! швидко вигукнув спритний малий. А в чому ж ти, вражий сину, клянешся? загорлав старий. Що накажете, в тому й поклянуся, схилив голову чемний Аннібал. Ото вже інша справа, пробурмотів Гамількар. Тоді поклянися, що завжди, скільки житимеш, будеш непримиренним ворогом клятого Риму. Аннібал хотів було перехреститися, але старий ударив його по руці: Не лізь поперед батька в пекло! Ісус Христос мас народитися десь за два століття з гаком. Ось тоді вже, хто захоче, буде хреститися. А поки що поклянись просто на вогні. Я повірю. Клянусь до скону бути заклятим ворогом Риму! урочисто виголосив Аннібал. Молодця! похвалив батько. Підріс ще трохи Аннібал і почав воювати з Римом. Влупив римлянам на ріці Тицині, затим набив їм синяків на річці Требії, відтак дав їм духопелу біля Тразименського озера. Усе гаразд! Але ж не все котові масниця. Коли до нашої ери залишалося 202 роки, підчатували-таки римські вояки Аннібала та й розгромили його. Ущент. Засумував Аннібал. Згадав про клятву батькові і покінчив життя самогубством. Надто сильно було в нього розвинуто почуття власної гідності. І честі. РЕЗОЛЮЦІЯ: «Треба найближчим часом добитися такого становища, щоб у разі зриву взятих на себе зобов'язань, невиконання обіцяного плану, кожний керівник не обов'язково наслідував Аннібалові, але обов'язково подавав у відставку». БУСЕЛ І ЖАБИ Жили собі Жаби у великому болоті, оточеному рідколіссям. Плавали, хлюпалися, живилися, чим бог послав, виповзали на берег, плигали, кумкали. Одне слово, веселилися як могли. Усе було гаразд. Принаймні, їм так здавалося. Аж раптом на високому дереві, що стояло на березі, край болота, влаштував собі гніздо Бусел. Розгледівся довкола й почав промовляти до Жаб. Ех ви, зелені, безхвості, живете собі в своєму болоті й нічого не відаєте, як воно по-справжньому Жаби на світі живуть. От я побував по всіх-усюдах, політав по світах і можу вам розповісти, що є жаби-бики, є жаби-голіафи, вони до півметра завдовжки сягають, їх люди в їжу вживають, ще й делікатесом вважають. Люди їх пестять, у спеціальних розплідниках розводять і вирощують. А ще є Жаби, за якими Вчені спостерігають, у лабораторіях тримають, за кожною окремо персонально наглядають. Отакої! А ви тут завжди у вологості живете й навіть звичайне сонечко мало коли бачите. І це ви вважаєте повноцінним життям! Жаль мені вас, пришелепуватих... Наслухавшись таких промов, Жаби почали ремствувати. Бо ж…

Усмішки Байки Вітаємо ювілярів

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"