Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №09 Сторінка 3

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1990 №09 Сторінка 3 - Телеграфне Агентство Перця. о о о х о X о 5 6 5 5 ТйП ДЕЗАКТИВАЦІЯ ПО-ІРШАВСЬКОМУ ЖИТОМИРСЬКА область. (Кор. ТАП). У селі Ірша Радомишльського району біля місцевої лікарні було виявлено підвищену дозу радіації. Районна санепідемстанція зобов’язала селищну Раду негайно провести дезактивацію. Що та й зробила. Але досить оригінально. Шар землі зняли і повантажили на воза. їздовий провіз її селом від чого половина розтрусилася по дорозі. Ну, а решту висипали за крайньою хатою у колію, щоб завжди можна було показати перевіряючим, де поділи радіоактивний грунт. ТРИВОГА БУЛА ДАРЕМНОЮ ЩАСТЯ ПІД... ТРАФАРЕТ Добре, коли до людини виявляють увагу... Кому, скажімо, не приємно отримати до свята поздоровну листівку? Де побажають тобі і міцного здоров'я, і великого людського щастя, і успіхів у праці в ім'я всілякого процвітання... Після таких щирих вітань і на душі якось теплішає...' Не стоїть осторонь «поздоровної» справи і актив нашого села Катеринівки Сахновищанського району. І за це велике йому спасибі. Що не забувають про тих, хто своєю самовідданою працею та ратним трудом звеличував та захищав рідну країну. Але в епістолярній діяльності наших активістів помітив я одну цікаву закономірність. Працюють вони під... трафарет. Виявляється, до кожного свята є в них заздалегідь припасена листівка, де друкарським шрифтом уже набрано усі «побажання та вітання». До Великого Жовтня одні, до Нового року інші, до Дня Перемоги... А втім, що тут казати. Знаю, що і в нинішньому році до всенародного свята отримаю листівку, текст якої за Є Валентин ЛАГОДА За цю розповідь розлогу Перепрошую зарані. Вірте ні, а Перемогу Я зустрів у... ресторані! Докотився рейх до краху, І чини його найвищі Заметалися від страху: Загибати всім? Навіщо?! І коли літак із ними Над просторами лісними Був у небі майже збитий, Що лишилось їм робити? Не вдалося втікачам тим В інший стан перемахнути, Меморандум свій вручати... Вбереглись німецькі брути Врятували парашути. Та боялись вийти з лісу, Перетнуть його завісу, А таїлися у хащах. Кинуті напризволяще. Хоч зірвалось діло враже. Спроба лопнула остання, Та командування наше Зацікавилось посланням. ...За Бреслау, за Бунцлау, Де пройти нам довелось, В мирний час являв забаву Ресторан лісний «Вальдшльос»*. Цей притулок мій кінцевий В мене в пам'яті і досі: Нас, десяток офіцерів, Помістили в тім «Вальдшльосі». * «Лісовий замок». Сподівання були певні, Був логічний розрахунок: Збитих в лісі до харчевні Приведе голодний шлунок Попоїсти, попопити. Відпочить, зігрітись, власне. Тут і маєм їх схопити З меморандумом злощасним. Причаївшись на горищі, У пітьмі, без переміщень. П’ять ночей ми їх чекали, Тільки вдень по черзі спали... Шоста ніч уже настала. Раптом що це?! Спалах! Спалах! Злива пострілів навколо! Поповзли усі ми долом І немов до амбразури До віконечок припали. О прокляття! Ждуть тортури: Ми в оточення попали! Розтерзають нас шакали! Не поліземо ж у пащу Не здамося їм нізащо! Доліта вже дальній галас. Обнялись ми, розпрощались, Вбік одклали автомати, В руки всім по дві гранати. А тим часом щохвилини Більше й більше стрілянини. Прислухаємось, пониклі... Раптом хтось на мотоциклі Задирчав, спинився поруч. Хенде-хох! ми. (Руки вгору!) А прибулий вже з порога Загорлав, немов із рога: попередні роки вже встиг вивчити напам'ять. Ось він: «Дорогой товарищі Горяно и сердечно поздравляєм…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"