Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №02 Сторінка 2

(Коротко кажучи)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1990 / № 02 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1990 №02 Сторінка 2 - Коротко кажучи. Гліб звернувся до сусіда: Внеси, друже, ясність: Як його розшифрувати Оте слово гласність? Гласність це коли начальство Критикують люди, І нічого від начальства їм за це не буде. Згодом Гліб зустрів сусіда: Вірна твоя мова. Я на зборах про начальство Мовив «тепле» слово, І за це мені не буде, Обіцяв начальник, Ні відпустки в літню пору, Ані преміальних. Анатолій ГАРМАТЮК. вввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввввмвввввв«виимиимиии**»*»»«*«и»м*«««««»**ииі яі ммивввввв"ивжявиввяви**в' '*ив»вии«в**ввии«»»иив»вввввввввввввввввввввввв ф Трапляється, що руку і серце пропонують тоді, коли нічого іншого запропонувати вже не можуть. Євген ГНИЛЯКОВ. м. Гомель. Заздрю тільки нікому не заздрить. тим, хто ф Чи не здається вам: дурень, який вас похвалив, не такий уже й безнадійний дурень? ф Розумів більше, ніж належало за штатним розкладом. ф 3 плином часу деякі закони стають беззаконням. ф Мене вже лають, як свого. Микола МІЩЕНКО. Лро те, який винятково мужній і загартований народ працює у Полонському кар'єрі, ми розповідали у фейлетоні «Гран мерсі із гранкар'єру, або Заповідник мужності» («Перець» № 15, 1988). Водії ремонтують машини, лежачи у болотяному місиві або на снігу, і хоч би тобі хто кахикнув од простуди. Робітникам ані перепочити ніде, ані обігрітися, словом, не умови праці, а такий собі тренувальний полігончик для випробування організму на витривалість у несприятливих кліматичних умовах. А начальство і за вухом не почухає, аби щось там зробити. Та й то: воно аж у Брянську, де знаходяться об'єднання «Брянськагропромбуд» і трест «Агропромбудматеріали», яким і належить Полонський кар'єр. Як це так?! Щоб ото наші люди поневірялися? обурено вигукнули у Хмельницькому облвиконкомі після публікації фейлетону. Ми в 1975 році дозволили Брянському об'єднанню обзавестися щебінковим кар'єром у Полонському районі за умови, що «Агро-промбуд» спорудить житло, об'єкти соцкультпобуту, під'їзні дороги, а вони, бач, спромоглися лише на благенькі вагончики... Ось ми їм покажемо!.. Як повідомив у вересні 1988 р. редакції «Перця» заступник голови Хмельницького облвиконкому Є. Я. Гусель-ников, «виконком обласної Ради народних депутатів відмовив брянському об'єднанню «Агропромбуд» у подальшому розширенні щебкар'єру і запропонував, з метою поліпшення житлово-побутових умов працівників підприємства, передати його Хмельницькому облагробуду». «Ну, тепер стане краще! зраділи каменярі. Адже рідний і близький нам облагробуд бере під своє турбот- ТІ САМІ ГОСТІ В ТУ САМУ ХАТУ « ГРА Н ливе крило пасинків брянських агробу-дівців». Та минув деякий час, і знову посипались скарги від робітників кар’єру. І чого б то нарікати? висловив думку відомий читачам з попереднього фейлетону директор кар'єру Валентин Сергійович Кудряшов. Он які чепурненькі голубенькі вагончики вилискують під сонцем. І чисто в них, і тепло. А перед вагончиками доріжки гравієм посилані. Як на пляжі в Одесі. Аналогічні думки виникли і в мене, коли особисто переконався, що все так і є насправді. Уже хотів було метнути гнівну тираду на адресу скаржників, коли звернув увагу на таблички, що висіли на дверях вагончиків «директор», «головний інженер», «інспектор по кадрах», «інженер з техніки безпеки». Ясно, начальство. А де ж гегемон, де ж наш славний робітничий клас?.. Водій Микола Антонович Солодкий довгенько водив мене територією кар'єру. Складалося враження, що перебуваємо на знімальному майданчику кіностудії, де готується епізод: поле на Курській дузі після танкової битви. Величезні залізяччя у багнюці, розкурочені бульдозери, екскаватори, мотори машин, колеса, гусениці, якісь труби, шестерні. Усе точнісінько так само, як і змальовувалось ще у попе- РАЗ МЕРСІ!» редньому фейлетоні. Ось у таких умовах і працюємо, коментує М. А. Солодкий. А тут обідаємо, показує на вагончик, зовнішній і внутрішній вигляд якого явно контрастував із «начальницькими». А отут відпочиваємо, переодягаємось, обігріваємось. Ступаємо до іншого вагончика, дуже холодного, облупленого, із вибитими вікнами. Стеля вкрилась цвіллю, мов памороззю, дошки на підлозі прогнили, кругом брудно й мокро. А оця халабуда називається ремонтною майстернею. Робітники кажуть, якщо хтось із керівних агробу-дівських мужів і зробить вояж у кар'єр, то не далі директорського кабінету, а сюди й не зазирне. Та й навіщо? Псувати настрій? Ще, чого доброго, ремонтники почнуть висловлювати претензії, що взимку через собачий холод вони змушені працювати навіть на токарних верстатах, всупереч техніці безпеки, у рукавицях. А як раптом начальство забрудниться (у такій тісноті цілком можливо) і захоче вимити руки, а там немає умивальника? Негоже... Щоправда, слід віддати належне після опублікування фейлетону адміністрація кар'єру деякі кроки зробила. Наприклад, з'явився вагончик, на якому написано: «Лазня». Але мав рацію Козьма Прутков, коли сказав: «Не вір очам своїм». Навіть разу не поплюска-лись бурильники, дробильники, шофери під душем, а їм уже оголосили: Лазня не працюватиме, хтось поцупив із неї устаткування. Чудеса та й годі, знизують плечима робітники, ключі від душової мали тільки директор і головний енергетик, слідів злому не видно. То хто ж міг обікрасти лазню? Відповісти на це питання не спромігся ніхто. Навіть Валентин Сергійович Куд ряшов. За сім років, відколи я тут працюю, умови праці зовсім не поліп шилися, відверто сказав на звітно- виборних профспілкових зборах голова профкому Андрій Андрійович Піргач. І не поліпшаться, розвинув думку шофер Олександр Іванович Галат, не вірю я обіцянкам і запевненням керівництва. Ми буферами горнемо воду, рвемо скати об гостре каміння, ламаємо машини у ковбанях, а з нас…
 Коротко кажучи

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"