ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №21 Сторінка 7

(Страшне перо не в гусака, Театр Перця, Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 21 / Сторінка № 7

Перець 1990 №21 Сторінка 7 - Страшне перо не в гусака, Театр Перця, Народні усмішки. Турецький мандрівник Ельвія Челебі, який 1657 року, подорожуючи Україною, відвідав Київ,., захотів знати, як лаються українці. Жив собі мандрівець турок, звавсь Ельвія Челебі, був (з його писань відомо) об'єктивним далебі. В час Хмельниччини славетний на Вкраїні побував, і народом стародавнім українців визнавав. Відзначав, що їхня мова багатюща, як ніде, всеосяжніша, ніж перська, ніж китайська і т. д. До московської подібні риси має мова ця, а пісням на Україні ані краю, ні кінця. Мандрував чимало турок, побувавши і помітив: українці смирні, лагідні ледь не скрізь, якісь. То й поклав: гайнуть навмисне через щоб узнать про українців як же лаються гори І лани, вони? Тільки ж де про це дізнатись і який обрати Турок вирішив поїздить по базарах, ярмарках. шлях? Де зачує крик чи гомін, де зачує шум і гам вже радіє турок: лайка! Вже негайно турок там. СТРАШНЕ ПЕРО НЕ Гадаю, друзі, вам із «Перця» знайома рубрика така завжди смішна й дотепна їй-право, рубрика на славу! Чого немає тільки в ній? Об'яву знайдеш і заяву, де воля дурості людській. ГУСАКА зветься ото БУЛИ ЧАСИ На циган, що вкрали коней, розбирає дядька зло, дядько люлькою затягся: «А добра б вам не було! Турок бачить: це не лайка, і ніяк не люта, ні. Йде базаром: «Ех, на лайку все ж натрапити б мені!» Дві куми не сторгувались: розлютилася одна і нічого не говорить, лиш сичить, як сатана, і в кулак стуляє руку і великий палець свій між двох пальців просуває та під ніс кумі своїй. Записать би це як лайку туркові й аллах велів, але що ти тут запишеш, як нема ніяких слів. їздив довго по Вкраїні через гори і лани, щоб узнать про українців як же лаються вони? Але чим усе скінчилось? Що зібрать йому вдалось? А зібрав чотири лайки. Всі вони, чотири ось (слухайте і ви, шановні, незвичайний цей акорд): це СВИНЯ; СОБАКО, ЩЕЗНИ, й ще два слова: ДІДЬКО й ЧОРТ. Не вдалось добуть гостріших лайок туркові тому, лайки ж нинішні почув би вуха в'янули б йому. усе залежало від того, в чиїх руках було перо. Для курей золотокоса підкупила гречки й проса. Писав на повному серйозі якийсь мастак, а вийшло так курйоз у нього на курйозі, лиш насмішив тебе дивак. Та запитання не в одного про те страшне перо було: страши е... не в гусака, а в кого? а все це в давнину вело. Адже колись і воля трону, і всі укази загалом, тлумачення статей закону писались гусячим пером. За кого вирок, проти кого, і зло несе він чи добро---- Тож уникаючи облуди, «Страшне перо не в г у а в. д у р а к а», казали люди звідсіль і приказка така! А для себе босоніжки, стало легше тюпать пішки. Заходить він у шинок гуторять дядьки сільські. При вході кладе мішок, де клунки лежать людські. ПОЩАСТИЛО Пісенька-жарт У неділю нашій Варі пощастило на базарі. Легко серцю молодому, йде співаючи додому: «Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса». НЕСПОДІВАНА КУПЛЯ Пішов колись дід Назар (вдалось грошенят нажить), пішов Назар на базар, щоб там порося купить. Гарненьке він сторгував, в мішок уклав на траві. Мішок на плече завдав, а в ньому куві-куві!.. Щасливо вдалось купить, рушає додому дід. Та куплю все ж окропить за звичаєм людським слід. І дядько кладе мішок: кота йде живцем топить. Ото й зайшов у шинок щоб совість свою залить... Із шинку наш дід Назар веселий іде з мішком. Чарчина ввігнала в жар додому подавсь пішком. Прибувши, не чує ніг. А баба увага вся; лиш дід ступив на поріг: Ну що, купив порося? Купив, та заледве встиг мішок розв'язати дід, як звідти стрілою шмиг облізлий трьохмасний кіт! Бурчала стара весь день і долю кляла тяжку: Купив в мішку! ж Діють: ІВАН ІВАНОВИЧ голова кооперативного господарства ПЕТЯ механізатор П е т я (прочиняє двері кабінету). Дозвольте, Іване Івановичу? Іван Іванович. Ну, що ти, Петю? Яке може бути «дозвольте»? Заходь сміливо, як рівний до рівного. У нас же тепер не колективне, а кооперативне господарство. І ти, Петю, член цієї кооперації. Зрозумів? П е т я (заходить). А чого ж? Зрозумів. Правда, й раніше я був членом колгоспу... Іван Іванович. Е, Петю, колгосп не те. Ти міг до мене як до голови колгоспу зайти отак просто, незалежно? Не міг. А тепер будь ласка! Сідай, поговоримо, як рівний з рівним. П е т я (сідаючи). То я, Ваню, до тебе... Іван Іванович (перебиває). Постривай, постривай... Який я тобі Ваня? П е т я . Як рівний з рівним... Іван Іванович. Рівний з рів ним це ще не означає, що можна мене плескати ностей. по плечу. Давай без амільяр- Петя (знічується). Я не хотів. Ви самі... Іван Іванович (дружньо). Забудемо. Просто дистанцію треба пам’ятати навіть в умовах демократії. Плюралізм будь ласка: ти своє, я своє. А тоді дійдемо якогось консенсусу. П е т я. Чого дійдемо? Іван Іванович. Консенсусу. Як би це тобі популярніше пояснити? От ти з чимось до мене прийшов... П е т я. Із заявою. Іван Іванович. Еге, із заявою. (Спохоплюється, підозріло дивиться на відвідувача). Що за заява? П е т я. Прошу виписати... (Кладе на стіл папірець). Іван Іванович (перебиває і…

Страшне перо не в гусака Театр Перця Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"