ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №11 Сторінка 9

/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 11 / Сторінка № 9

Перець 1990 №11 Сторінка 9. У мене, товариші, виник сумнів відносно можливості створення в нас у невіддаленому майбутньому правової держави. Власне, якщо бути зовсім точним, я вам не скажу за всю державу, зате щодо Липовець-кого району на Вінниччині сумнів у мене дуже глибокий. Не кажіть, будь ласка, при цьому: мовляв, як можна робити такі узагальнення лише на тій підставі, що в окремому Липовці автор розгледів щось таке нетипово-негативне, як можна силкуватися спроектувати його на всю нашу неозору. Виходжу насамперед з того, що навіть якщо від Москви до самих до окраїн запанує його величність закон, а на кількох десятках тисяч квадратних кілометрів території рідної Вітчизни ним вертітимуть, як дишлом, про якусь правовість говорити передчасно. А в тому, що не вертітимуть, я не дуже переконаний. По-перше, практично всі керівні товариші району успішно пройшли випробування недавніми виборами до місцевих Рад і, отже, можуть бути спокійними протягом п'яти років за своє службове майбутнє. По-друге, більшість із них вважає, як і голова райвиконкому В. С. Вергелес, що факти, викладені у фейлетоні «Мати напрокат» («Перець» № 18 за 1989 рік) «носять образливий, наклепницький характер на подружжя Речицьких». Тим, хто забув, про що у фейлетоні йдеться, нагадаємо: ми розповіли, як колишній голова колгоспу імені Кірова, ставши директором Липо-вецького міжколгоспного підприємства по виробництву свинини і комбікормів, маючи вельми пристойний будинок за кілька кілометрів від райцентру, зумів відхопити у Липовці трикімнатну квартиру площею понад п’ятдесят метрів завдяки тому, що вписав в ордер тещу, яку незабаром виписав. Так от, на офіційну думку голови райвиконкому В. С. Вергелеса, викладену в просторій відповіді редакції, Владислав Захарович Речицький у цій історії чистий і непорочний, як немовля, зате автори фейлетону «керувалися інтересами окремих громадян, які хотять скомпроментувати тов. Речицько-го В. 3. Серед них бувший директор міжгосподарського підприємства тов. Юрченко С. В. (автор скарги, за якою написано фейлетон). Ще в той час, як тов. Юрченко С. В. працював директором міжгосподарського підприємства, було розпочато будівництво 4-х квартирного відомчого будинку, де підрядчиком виступала будівельна організація ПМК-11. Згідно договору 2 квартири після закінчення будівництва виділялись будівельникам, дві міжгосподарському підприємству». Далі йде зворушлива розповідь про те, як С. із будівельниками, за рахунок внутрішнього перепланування (зменшення коридорів і кладовок), відступив від проекту, внаслідок чого житлова площа кожної квартири збільшилася з 42,7 квадратних метра до п'ятдесяти чотирьох, після чого наївна і довірлива селищна Рада, не перемірявши квартири, виписала ордери на квартири площею 42,7 квадратних метра, а ще довірливіший і наївніший В. 3. Речицький поселився на цих квадратних метрах, навіть не підозрюючи, яку свиню підклав йому його . Юрченко, змовившись попередник. Завдяки публікації в «Перці» підступність було виявлено. Безпосередні змовники на засіданні райвиконкому одержали по доганяці (через сім років після початку будівництва), а інших порушень при виділенні квартири Речицькому В. 3. райвиконком не встановив, що й дало підстави звинуватити авторів фейлетону в наклепництві. Причому суцільному. І з посади голови колгоспу імені Кірова Владислава Захаровича, виявляється, не просто звільнили за власним бажанням, а перевели на роботу в міжгосподарське підприємство по виробництву свинини і комбікормів, отже, він мав право на позачергове одержання квартири; і тещу мало не на руках носив, за що вона й відплатила йому чор-ною невдячністю, відмовившись жити у шикарній квартирі і перебравшись назад, у рідне село. І взагалі, як можна квацювати керівника, під проводом якого колектив підприємства досяг високих результатів у соціалістичному змаганні за збільшення виробництва і заготівель продуктів тваринництва і нагороджений за це Почесною Грамотою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ! Справді, у протоколі № 4 зборів уповноважених колгоспу імені Кірова від ЗО липня 1983 року у викладі інформації голови РАПО О. Г. Гомона, з якою він виступив на зборах, є такі рядки: «Бюро райкому партії вносить пропозицію обрати головою колгоспу Федотова Анатолія Петровича, а Речицько-го Владислава Захаровича перевести в Липовецьке МГП», рядки, на які нині так охоче посилається і сам Владислав Захарович, і його захисники. Але, по-перше, з яких це пір збори нехай навіть уповноважених колгоспників вирішують кадрові питання, що стосуються районних організацій? Невже іще тоді, в такі далекі роки застою, коли перебудовою й не пахло, бюро Липовецького райкому партії випередило час, відмовившись від монополії на роботу з кадрами? А по-друге, якщо вже цитувати товариша Гомона, так цитувати. А він, між іншим, якщо вірити протоколу і в цьому, сказав ще й таке: «Голова колгоспу тов. Речицький неодноразово подавав заяви про звільнення його з посади за станом здоров'я. Враховуючи наполегливі прохання тов. Речицького про звільнення його від обов'язків голови колгоспу, бюро райкому партії пропонує зборам уповноважених звільнити тов. Речицького Владислава Захаровича від обов'язків голови колгоспу і члена правління колгоспу». Прислухавшись до рекомендації райкому, збори «Звільнити з правління колгоспу Речицького Владислава Захаровича». Майже так, за суттю, записали і в трудову книжку: «Відпустити з колгоспу ім. Кірова с. Іваньки згідно поданої заяви, протокол № 4 від ЗО липня 1983 р...». так і вирішили: посади голови колгоспу і члена ТІ САМІ ГОСТІ В ТУ САМУ ХАТУ НЕМА ПИТАНЬ?.. Уточнимо: запис у трудову книжку ми процитували трішечки неточно. В оригіналі після отого «р» спочатку стояла лише одна крапка, яку потім виправили на кому і дописали «в зв'язку з переводом в Липовецьке МГП». Сам Владислав Захарович і перевіряючі це категорично заперечували і заперечують. Проте, по-перше, навіть неозброєним оком видно, що версію з переводом таки дописано, а по-друге, якщо звільнено згідно поданої заяви, то в ній викладено причину, і повторюватися зайве. Та в тім-то й річ, що на слід самої заяви нам натрапити не вдалося. Ні в колгоспних, ні в районних архівах. І, нарешті, по-третє, на посаду заступника директора Липовецького міжгосподарського підприємства по…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"