Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1990 №11 Сторінка 2

(Гуморески, Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1990 / № 11 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1990 №11 Сторінка 2 - Гуморески, Телеграфне Агентство Перця. Мал. А. ВАСИЛЕНКА Маю ще трохи щастя, бо не маю власної автомашини. Майже всі мої сусіди мають, і я бачу: скільки вони, бідаки, клопочуться. Один ніяк не може збудувати для неї гараж, у другого вкрали з машини радіоприймач, але він ще бадьориться, бо в третього зняли вночі вітрове скло й задній міст... У кожного, як бачите, свій клопіт. Зате восени вже всі починають скаржитись хором: нема як їздити, бо бракує бензину. На автозаправних станціях (АЗС) шикуються величезні черги, можна вистояти цілий день, а ввечері виміняти дві пляшки заздалегідь припасеної «Столичної» на літр бензину, щоб якось доїхати додому або до гаража. От мене й зацікавило, зокрема, чому на наших АЗС таке коїться? І от при з'ясуванні цього дивацтва я знічев'я здибався з цілком несподіваним і вод- ночас приємним явищем. Останнім часом наші люди стали набагато сердитішими порівняно з 1913 роком. Надто частими стали сварки на кшталт: «В усьому винні ви, бюрократи з апарату!», «Від русофоба чую!», «Чия б корова мукала, а кооперативна б помовчала!», «А ти сам масон!» і т. д., і т. п. І раптом серед цієї безпросвітньої сварні я встановив, що, навпаки, довкола поспіль гарні, добрі люди. Судіть самі. Чому, питається, на автозаправках Львівщини кожної осені вишиковуються черги? А тому, що за перші 8 9 місяців року вичерпуються виділені області річні риночні фонди бензину. А чому ж вони вичерпуються? А тому, що керівники обласного управління Держкомнафтопродукту свого часу по- дали у вищу інстанцію явно занижену заявку. А чому ж ті керівники занизили заявку? Невже вони такі недотямкуваті, що не здатні вирахувати реальні потреби області? Боронь боже! Люди вони тямущі і рахувати вміють. Біда в тім, що вони ще й люди добрі, принаймні, хочуть бути або хоч вважатись такими. І через свою доброту дратувати, нервувати начальство вищими (тобто реальними) заявками не хочуть. Тим більше, що заздалегідь знають: начальство тих Пом'янемо моїх діда та бабу... Саме під нами цвинтар мого рідного села... реальних заявок усе одно не задовольнить. І мимохіть виглядатиме не добрим, а навпаки. А виглядати недобрим ніяке начальство, в тому числі й бензи-нопостачальне, не любить. Ось тому все робиться цілком інак- ше. Як гадаєте, яка найпоширеніша у нас професія? Гример! Жінка на кухні ставриду гримує під щупака. Соусом заливає. Цибулі, перцю, ще чогось там додає. Щоб увесь ставридячий смак і запах перебити. Наша фабрика пальта із звичайного сукна гримує під кожушки. Вимочує в розчині, розфарбовує. І нічого. Здалеку, а ще як не одягати справжнісінький кожушок. І ціна, звичайно, кожушка. Поліклініка хворих гримує під здорових. Таблетку під язик, мікстуру всередину, укол у відповідне місце ----- температури як не було. Йди. Виконуй план. Лікарю, та не можу план виконувати. Світ щось хилитається перед очима. Не впаде. А якщо я впаду? Не морочте мені голови, пацієнте. Вас вилікували, температуру збили. І все це безкоштовно. Так що завтра на роботу. І стережіться вітру. От бачите, самі кажете, що мене витягне вітром. Яким вітром? У нас ліміт на вітер. Тьху, на бюлетені. А що, у вас бюлетені по талонах дають, як цукор? Цукор у вашій крові нормальний. Тож повторюю: носіть шарф та шапку, коли вітер. А який вітер? Як який? Бо ж буває північно-південний і східно-західний. Та ж кажу: не завертайте мені голови. Хворий, у мене черга. Хто наступний? Отак і живемо поруч. Хто гримером, хто загримо-ваним ходить... Ярослав ГОЛЕЦЬ. ПАРЛАМЕНТ У РОЗДУМАХ Як передає на II парламентський кореспондент, нещодавно на адресу Верховної Ради СРСР надійшов лист від жителів села Плебанівки Шарго-родського району Вінницької області. Ось його зміст: «Скажіть, чи буде коли-небудь прийнято Закон про радіотрансляцію і якщо «так», то які права він надаватиме слухачам? Бо ми маємо серйозні претензії до Шарго-родського райвузла зв’язку, який справно бере з нас гроші за недіючі радіоточки». Лист плебанівців передано на розгляд Законодавчої комісії. ТЕЛЕГРАФНЕ АГЕНТСТВО ПЕРЦЯ ВОРОГ НЕ ПРОЙДЕ! Військові картографи з нового року вирішили нанести на карти Ровенської та Житомирської областей чотирикі-лометровий відтинок дороги, що з’єднує село Устьє Корецького району (Ровенщина) із селом Лучиця Ново-линського району (Житомир- град-» щина). На запитання нашого кореспондента: навіщо це було зроблено, славні захисники однозначно відповіли: Щоб дезорієнтувати можливого противника. Бо на дорозі, що колись з’єднувала ці дві поліські області, тепер і сам дідько ногу зломить такі на ній баюри. А ремонтувати її ніхто не збирається. ДЕРЕВ’ЯНА ШОКОТЕРАПІЯ Для тих, хто не може попасти на сеанси шокотерапії до досвідчених спеціалістів, Свалявський лісокомбінат об’єднання «Закарпатліс» налагодив випуск меблів 395 «Свалява І-ІД2». Житель с. Аннівки Глобинсь-кого району Полтавської області В. С. Безверхий придбав такий набір і тиждень займався складанням. А ко- ли склав, то одержав такий забув про всі болячки: ша II ок, що стіл, антресолі виявилися різних кольорів, відсутні дзеркала, стекла, ручки до дверцят і т. д. Єдине, що вдень і вночі непокоїть тепер Віктора Сергійовича, це думка: чи варто було за таку халтуру викидати майже дві тисячі карбованців. 2 Коли восени замовлений бензин вичерпується, то обласні бензинові королі починають їздити до столиці і усім, чим споконвіку вибивається у вищого начальства щось додаткове, таки дістають якусь дещицю. У 1987 Львівщині було виділено 38 тисяч а згодом вибили ще 4,5 тис. у 1988 р. зафондували 48 тис. потім вдалося вибити ще майже чотири тисячі тонн, минулого року ліміт склав 57 тис. тонн, але вже за одинадцять місяців вибили 62 тисячі тонн. Хоч фактична розрахункова потреба бензину лише для місцевих автовласників у ці роки складала відповідно 70, 77 тисяч тонн на рік. Але ж в очах автомобілевласників і місцевого керівництва товариші з обласного управління Держкомнафто-продукту виглядають украй добрими й славними: їздили ж, принижувались, упрошували, добивалися і нарешті вибили таки трохи бензину понад виділений ліміт. році тонн, тонн, тонн, 74, Та й керівники Державного комітету УРСР по забезпеченню нафтопродуктами у цій грі виглядають неймовірно добрими й милими, бо ж таки зглянулись на львівських бідак і, як то кажуть, «через не можу» виділили їм ще трохи. Або візьмемо цей рік. Порівняно недавній керівник обласного управління Б. О. Павлів свого часу…
 Гуморески  Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"