ГУМОР І САТИРА

Перець 1990 №05 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1990 / № 05 / Сторінка № 5

Перець 1990 №05 Сторінка 5. ОЖЕН із нас хоч раз у житті був контрабандистом. Приміром, я, виїжджаючи в одну з дуже дружніх країн, не вписав у митну декларацію п'ятнадцять карбованців, схованих на «чорний день» (а ми в любій вітчизні все звикли ховати саме на «чорний день») у записнику і забутих. Коли я виявив ті гроші вже далеко за нейтральною смугою, розпачу моєму навпіл із страхом за можливі економічні збитки рідній державі не було меж. На щастя, все обійшлося. По-перше, наші гроші уже й тоді за кордоном не котирувалися, а по-друге, навіть якби й котирувалися, купити щось на таку мізерну суму все одно було б нічого, позаяк країна, до якої я потрапив, була, повторю, дуже дружньою з усіма економічними наслідками. Отож п'ятнадцять карбованців я витратив уже дома, де для сім'ї у зв'язку з моєю поїздкою настали з фінансового погляду справді чорні дні... А один мій добрий знайомий вирушив у закордонне турне до вже іншої просто дружньої країни й, не врахувавши, що там діє напівсухий закон, поклав до валізи дві пляшки горілки. Тую горілку виявили тамтешні митники і тут же оголосили контрабандою. І як не переконував їх мій знайомий у тому, що горілка потрібна йому на «чорний» радикулітний день для натирання поперека, заходилися складати протокол... Інцидент було вичерпано після того, як мій знайомий, щоб не ганьбити своїм необачним контрабандизмом честі батьківщини, на очах у приголомшених митників випив майже півтори пляшки «Пшеничної», рештками з недопитої другої покропив підлогу і гордо пройшов за контрольну стойку. Щоправда, «чорний день» для нього настав уже хвилин за десять по тому, і подробиць свого першого дня перебування у просто дружній країні він так і не запам'ятав... Що ж до гарної тридцятирічної брюнетки Вален- тини та її чоловіка збирали золото. Конкретніше ювелірні вироби. Оскільки «чорний день» для Валентини та Феді, на щастя, не наставав (на відміну від чималої кількості інших сімей, члени яких своєю звитяжною працею не можуть наділити себе навіть більш-менш нормальними харчами, не кажучи вже про ювелірні заощадження), так отг оскільки той «чорний день» не наставав, незважаючи на те, що брюнетка Валентина, маючи двох дітей, не працювала, а Федя на-півпрацював десь у невідомому їй кооперативі, золота ж збиралося все більше, кмітливе подружжя осяяла ідея облагодіяти ним когось із ближніх. Сказано ж у писанні: полюби ближнього, як самого себе. Ближніх вирішили знайти подалі за рубежами вітчизни і облагодіяти не за так, а за валюту, яку легко можна перетворити на різні дефіцитні для нас товари та вироби, котрі, у свою чергу, ще легше перетворити на ті ж таки карбованці, а їх знову ж у золото, але у значно більшій кількості. Отакий кругообіг на «чорний день». Для здійснення його використали випадкових знайомих із Польщі, здибатися з якими пофортунило Феді на людній київській вулиці: він підвіз їх своїми «Жигулями» до готелю й легко схилив до взаємного обміну приватними запрошеннями в гості. І поїхало. Точніше поїхали. Своєю машиною, прихопивши з собою найменшу дитину і розрахувавши час таким робом, щоб прибути на кордон, коли малюк спатиме: не будуть же наші гуманні митники будити його, аби перерити дитячу білизну. А саме в ній і сховали золото. Митники таки виявились гуманними, і все вдалося якнайліпше. Маю на увазі отой…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"