Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1991 №04 Сторінка 8

/ Перець /Журнал перець / Рік 1991 / № 04 / Сторінка № 8
Перець 1991 №04 Сторінка 8. коли Вельмишановний та дорогий ришу генерал, Голово Комітету Державної Безпеки! От написав «товаришу», а сам подумав, що, може, вже час писати «громадянине», бо який я Вам товариш? Може, тамбовський вовк уже мені товариш? Але коли тамбовський вовк ще мені не товариш, а Ви мені, а я Вам товариш, то прошу у Вас захисту і допомоги. У порядку нагляду накажіть своїм підлеглим, аби дали мені спокій і можливість, як і всьому радянському народові, йти назустріч ринкові чи туди, куди пошле мене (як і весь радянський народ) наше дороге начальство і керівництво. Прошу повірити мені на слово, що я, у разі в цьому виникала потреба, як і весь радянський народ був там, де слід було бути, і йшов туди, куди веліли. Коли я жив при розвиненому соціалізмі, то я розвивав його все більше і більше, хоч інколи мені здавалося, що розвивати його вже далі нікуди. Коли почалася перебудова, я (як і весь радянський народ) заходився перебудовувати, і зараз, можу довести це документально, готовий перебудовувати що завгодно і скільки завгодно доти, доки буде що перебудовувати. А коли вже нічого буде перебудовувати, я все одно залишуся чесним громадянином і щирим патріотом. Але для того, щоб усе перебудовувати, навіть по третьому разу, мені потрібен спокій і душевна рівновага. От їх-то мені й не дають окремі працівники очолюваного Вами Комітету. Вони або помиляються в мені, або, даруйте, не дуже високо кваліфіковані. Бо коли б усі були високої кваліфікації, товаришу генерал (а може громадянин? Непотрібне викресліть), я б не турбував Вас цим листом, а всі проблеми вирішив накажіть II това- ЧЕРНЕТКА НЕЗАКІНЧЕНОГО ЛИСТА «Коли революція скасувала літеру «ять», один учитель російської словесності збожеволів». І. Ільф і Є. Петров. І би на рівні нашої двірнички. На її особі (тепер її називають «майстром по прибиранню двора», і в цьому я вбачаю глибокі коріння демократії) я ще зупинюся докладніше, бо з неї все почалося. Я читаю всі засоби масової інформації (за винятком тих, що видаються неформалами), і у мене голова йде обертом. В одних виданнях пишеться, що інституція, яку Ви очолюєте, єдина установа, що захищає нашу демократію і, насамперед, гласність і таке інше. Що коли б не КДБ, всім нам бо з II II 40» червоне світло. мають рацію ті газети, які пишуть, що КДБ наш друг і захисник. Але того ж дня, коли я повертався з роботи додому, з даху мого дому впала цеглина і мало не розчерепашила мені голову. Я не виключаю, що цеглину кинув співробітник КДБ, котрий сидів на даху, з метою мене вбити, але не влучив. І в такому випадку мають рацію ті газети, котрі запевняють, що КДБ нас погубить. Виходить, я виявився у списку тих, В даному випадку І и і - «И*- уже давно, пробачаюсь, був би капець, усі б ми захлинулись у хвилях насильства, вчиненого екстремістами і тому подібними типами. Інші органи безперервно запевняють, що всі наші біди нестабільність, заварушки і т. виключно з вини КДБ і що КДБ, як не тепер, то в четвер, ліквідує надбання перебудови, демократії, гласності, котра, зізнаюсь Вам відверто, мені особисто ніколи не була потрібна. То кому ж вірити? Що ж, не буває диму без вогню і правда пролягає десь посередині? Я роблю такі висновки на підставі двох прикладів. Учора Ваш співробітник, переодягнений у форму міліціонера, буквально витягнув мене з-під коліс «КамАЗа», бо я, шись інформ цій про КДБ, ішов органи безперервно д. виникають І начитав-на кого КДБ вирішило погубити, і тільки невміння Вашого співробітника кидатися цеглинами врятувало мені життя? Тепер про двірничку. Тиждень тому виходжу я з парадного, а вона, прибираючи двір, каже мені так єхидно: «А яке сьогодні свято, Романе Борисовичу, що у вас на балконі висить такий прапор?» Я весь помертвів, вирішивши, що моя дружина на нашому балконі, що на шостому поверсі, випадково вивісила сушитися свою жовту кофту поряд із моїми, вибачаюсь, зимовими блакитними кальсонами. І тепер двірничиха натякає, що я націоналіст, рухівець і такий інший неформал. Але на балконі висіла моя бордова сорочка, кальсони (див. вище) і дружинина кремова кофточка. Я вже не пам'ятаю, що відповів II II двірничці (майстрові по прибиранню двора), але, йдучи на роботу, весь час намагався пригадати, у якої держави триколірний прапор: бордово-блакит-Може б, Ви двірничці, щоб не закидала громадянам таких звинувачень, бо на роботі я взяв у бібліотеці том Енциклопедії, де вміщено прапори всіх держав, і почав вивчати. Бордо во-б лак итно-кремового я так і не знайшов. Один з моїх товаришів по роботі, молодший економіст Валуйко, запитав, чи збираюсь я І тут молодший плановик Цяпця пішов ва-банк, мабуть, маючи намір перевірити, який колір матиме моє обличчя, коли він скаже: «Та ні! Роман Борисович щось зашифровує з допомогою енциклопедичних статей. Я читав усі шпигуни так роблять!» Я, звичайно, зблід, долоні мої спітніли. Цього не міг не помітити Цяпця, він, як казав Штірліц, «засвітив» мене, і тепер я повністю під ковпаком. Поки Цяпця не просигналізує у відділ кадрів, я ще, може, встигну взяти звідти довідку про свою повну лояльність. Після випадку з Цяпцею мені стало ясно. У моїй голові одразу ж спливло кілька епізодів, яким я, через наївність свою, спершу не надавав ніякого значення: трамвайний контролер, мій квиток, буквально свердлив мене очима. Тепер у мене жодних сумнівів: аша людина. Того разу я тричі пересідав з трамвая на трамвай, і не тому, що хотів заплутати сліди, а тільки так я міг доїхати до свого свата. Виходить, Ваші люди весь час «вели» мене? Чому мене не взяли…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"