ГУМОР І САТИРА

Перець 1991 №16 Сторінка 7

(Вітаємо ювілярів, Гуморески, Народні усмішки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1991 / № 16 / Сторінка № 7

Перець 1991 №16 Сторінка 7 - Вітаємо ювілярів, Гуморески, Народні усмішки. МАНДРИ З ПЕРЦЕМ Вітаємо ювіляра! Миколу ЗАРУДНОГО відомого українського драматурга з його 70-літтям. Дружній шарж А. АРУТЮНЯНЦА. Мал. А. БОРДУНІСА Мал. Ю. КОСОБУКІНА ГУМОРЕСКА До кабінету директора заводу металевих конструкцій впевнено зайшов молодий чоловік. Недбало привітався. Моє прізвище Чопик. Якщо не заперечуєте одразу до діла. Фірма «Посередник» пропонує вам посередницькі послуги по налагодженню, як тепер кажуть, горизонтальних зв'язків між вашим заводом і будь-яким підприємством у нас і не тільки... Усі турботи ваших незграбних постачальників фірма бере на себе. Наш девіз: «Розбийся, а дістань!». Це добре, якщо так, мовив Олексій Андрійович. Нам уже сьогодні до зарізу потрібні: швелер, листове залізо, електроди... Про те, що до зарізу потрібне вам, потім. Спочатку, для загальної користі, я маю з'ясувати, що є у вас? Що є у нас, що є у нас... Гроші! задерикувато відказав директор. Хе, гроші, клацнув язиком Чопик. Грошова одиниця сьогодні кволо діє у ролі загального еквівалента. Повертається час натурального товарообміну. Шило за мило, кресало за сало, гор лку за пилку, горбушу за душу... І в цьому допоможу вам я консультант-посередник! Посередник між тим, кому щось треба, і тим, у кого чого нема?.. хихикнув Олексій Андрійович. Між тим, у кого щссь є, і тим, кому щось треба, уточнив консультант-посередник. Ось я й кажу, вів своє директор. Нам потрібні електроди. Гаразд, гаразд, сказав Чопик. Хай будуть електроди. Але... для початку ви повинні мені дати, ні багато ні мало, два вагони цементу. З якого дива? на? урмосився Олексій Андрійович. Пояснюю, повчально заговорив консультант. Відома вам макаронна фабрика за два вагони... Розумію, скептично махнув рукою директор. Зачовганий прийом: ми їм цемент, вони нам електроди?.. Не зовсім так, гаряче заперечив Чопик. Макаронна фабрика має дубовий паркет. У придбанні дубового паркету, слідкуйте за моєю думкою, зацікавлений завод дитячих іграшок, він пропонує миючі шпалери. Шпалери, у свою чергу, потрібні заводу «Металопрокат», у якого є унітази «Компакт», про які мріє фабрика морозива, яка... Яка, підказує Олексій Андрійович, обміняє унітази на електроди?.. Яка, заперечує представник фірми, знає, де взяти віконне скло. А простіше не можна налагодити горизонтальні зв'язки? сумно спитав директор. Після довгої паузи Чопик відповів: Можна. Можна й простіше. Якщо у вас є свиняча тушонка або яловичий балик. У мене, шановний, завод металевих конструкцій, а не коптильня, почав сердитися Олексій Андрійович. При потребі ми можемо зробити приватний гараж, металеві ворота, навіть «літаючу тарілку», а свинячу тушонку, яловичий балик... Погано. Зовсім погано, резюмував консультант-посередник. То може, у найгіршому разі, знайдеться згущене молоко, кава... Знущаєтесь? блиснув очима директор. Чопик рішуче встав. Вибачте, шановний Олексію Андрійовичу, при всій до вас повазі, ви не наш клієнт. На жаль. Заждіть! підхопився Олексій Андрійович. Може, вас зацікавить?.. Так, так, так... Сміливіше виявляйте приховані резерви, затримався представник фірми. Ні! подумавши, зітхнув директор. Не те. То, може, у вас є?.. нахилився до вуха директора Чопик. Олексій Андрійович почервонів, як початкуюча натурщиця. Звідки?.. Дивно, розчаровано клацнув язиком представник фірми «Посередник». 3 чим же ви збираєтесь входити у вільний ринок?!. Микола ВОЗІЯНОВ. м. Харків. В усьому цивілізованому світі нині ринок, лише у нашій країні поки що базар, гамірливий, безладний, як ото «пташиний» на морських узбережжях. На Заході теж є базар, але ціни на ньому не такі. Те, що у нас коштує копійки, там сотні і навпаки. То хіба втримаєшся від спокуси побазарювати «там». Ну, звичайно, кожний «ба-зарювальник», вирушаючи в далекі мандри, «базарювальником» себе не називає. Турист! О, це звучить по-європейському... За завданням редакції я теж перевтілююся у туриста. Аби побачити все на власні очі й помацати своїми руками. Путівка? Нема проблем! Нині туристичних кооперативів, як грибів під Чорнобилем. Вартість путівок різна, залежно від маршруту: триденного чи п’ятиденного. На вокзалі вливаюся в галасливий туристський гурт. Свисток потяга, рушили... До Польщі... У вагоні напружена атмосфера очікування. Але не розмаїтих подорожніх вражень, а... митниці. Проскочимо чи не проскочимо? Бо ж ніхто з туристів митної інструкції не дотримується. Надто стосовно тих сакраментальних тридцяти карбованців, на які дозволяється везти сувеніри для польських «братів і сестер». Ото можна потішити поляків! Щоправда, навіть сам голова Комітету митної служби В. Г. Драганов порушив клопотання перед відповідними фінансовими органами «підняти планку» до трьохсот карбованців. Отож їдемо. Хвилювання наростає. Подекуди пускають шапку по колу, збирають гроші, щоб «змастити» проходження митного догляду. «Висадять чи не висадять групу?» пульсує в кожного тривожна думка. Серце тьох, смик... Аж ось він, прикордонний контроль. Усіх зачаровує приваблива блондинка у формі митного службовця. Ввічлива, дотепна. Безневинні запитаннячка підкидає. А потім починається прискіпливий догляд. Витягаються з валіз електродрелі, міксери, праски, дзеленьчать пляшки... Деякі клумаки, наче ластівки, летять у камеру схову. Реквізували! Слабкодухі хапаються за серце, бліднуть, зойкають... Проте загалом митна екзекуція проходить чітко й коректно, за інструкцією. Ті, хто мав у клумаках усе, став нічим, а хто не мав нічого, мабуть, уже нічого й не матиме. ...Аж ось і польська столиця. Усіх охоплює нова…

Вітаємо ювілярів Гуморески Народні усмішки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"