ГУМОР І САТИРА

Перець 1991 №14 Сторінка 9

(Вибрики Пегаса, Байки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1991 / № 14 / Сторінка № 9

Перець 1991 №14 Сторінка 9 - Вибрики Пегаса, Байки. ЧУДЕСА В РЕШЕТІ Приємно, коли про тебе дбають!.. І не на якомусь там рівні... сімейно-побутовому. Коли приплентав увечері додому, а маля червонощоке вже й капці тобі з-під дивана дістає, та й дружина, як дівка перед сватами, витанцьовує. А дбають та опікуються тобою широкомасштабно. Як за повноправним громадянином... суверенної та неподільної. Щоб і роботу хорошу мав, і квартиру не явочну, куди слати тільки й приходиш, і щоб штани при щомісячному розподілі тієї «додаткової вартості» не з дірявими кишенями були... Та й щоб хвацько моторолер твій бігав, якщо такий маєш... Однак ша!.. Нам, киянам, ображатись гріх! За всі інші блага життя, може, хтось і скривиться. Кожному своє болить. Ковбаси та вермішелі все одно на всіх не настачиш. Та й квартир не набудуєш. А за столичні моторолери та «Жигулі» я спокійний. У цих транспортних засобів колеса навіть у наш кризовий час крутитимуться. Хоч і не часто, зате гарантовано... Як і права кожного з нас у рідній Конституції. На ті ж купони й талони... І взагалі: хай процвітає Київський міськвиконком надійний захисник інтересів моторизованої частини жителів столиці України!.. Але це гасло! За яким, правда, стоять і конкретні діла. Пригадуєте останнє підвищення цін? Не пригадуєте тільки, що в тому довжелезному спискові залишилось без змін. Для «шокованих» нагадаю. Незмінними залишились тільки ціни на гас, на дрова, на вугілля та... Отой звичайний автомобільний бензин, що за октановим числом поділяється на марки «А-76» та «АИ-92» і на який, судячи з усього, навіть уряд посоромився піднімати ціни. Звичайно, бензин не пиво! Про політику під нього не погомониш. Та й нюхати ноги витягнеш. Але політику зробити на ньому можна, якщо на заправних станціях черги кілометрові. Словом, соціальну напругу він створює... А навіщо нам у столиці зайва напруга?! От і засіли виконкомівці 14 травня цього року в себе у мерії та й видали на-гора розпорядження за номером № 186-р. Соціально справедливе, скажемо, розпорядження. І звучить, як муза, благородно: «Про введення забірних лімітних книжок на заправку бензином транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян...» А в ньому цілих десять пунктів. І що не пункт сама турбота про зневіреного та зацькованого в довжелезних чергах автовласника. Так і хочеться зачитати оту воістину добродійницьку фразу: «З метою впорядкування заправки транспортних засобів, що належать громадянам на правах особистої власності, та раціонального використання встановлених ринкових фондів бензину для міста Києва: 1. Ввести з 10.06.91 забірні лімітні книжки на заправку бензином...» Та на цьому, певно, вся октанова ейфорія і закінчується. Бо, виявляється, на тих лімітах не дуже-то розженешся. На автомобіль, в залежності від марки, в середньому припадає на місяць 60 80 літрів бензину. Для людей недосвідчених скажемо, що по місту це кілька днів їзди. А як же далі? Кому по роботі, кому до лікарні, кому на садову ділянку, щоб якесь яблуко чи мішок картоплі до домашнього столу виростити. Власне, всіх життєвих варіантів, що можуть виникнути, і не перелічиш. Ну, а це вже залежить від вашої платоспроможності. Є гроші в гамані поганяй на комерційну Ех, не переловили ми їх вчасно от вони вже й створили свою партію... ми А факт так і просився на сатиричне перо, і свербіла рука, щоб нещадно затаврувати, пришпандьорити до ганебного стовпа. Уявіть собі: сумчанин... скажімо, Л., другий рік бомбардує листами дирекцію універмагу. І на дев'яносто відсотків кожне із цих послань дихає непідробним громадянським пафосом. Автор принципово викриває, вказує на недоліки, висуває пропозиції. Коротше, пристрасним словом бореться за чистоту і престиж радянської торгівлі. І можна б захоплено гукнути «Слава!», якби не одна цікава обставина: вихлюпнувши на кілька сторінок своє справедливе обурення й віддавши данину інтересам громадянським, Л. обов'язково вставляє кілька речень під інтерес особистий. Натякнувши, наприклад, що частина товару розходиться по руках ще з бази, поряд приписує: «Ось уже більше трьох місяців, як я приходжу до універмагу, щоб купити леза та крем для бриття...». Або, рекомендуючи зробити під сходами, де продають дефіцит, додаткове освітлення, нижче додає: «Прошу відпустити 4-5 флаконів клею ПВА». 1 що ви думаєте? Як правило, відпускають! Причому, не тільки крем чи клей відпустили й магнітофон, і телевізор... Можливо, зі співчуття, а швидше щоб запобігти іще ряснішій зливі скарг. Бо ж більшість листів закінчується фразою: «Думаю. ДЕФІЦИТ ЗА ЛИСТУВАННЯМ ЗАМІСТЬ СПОДІВАНОГО ФЕЙЛЕТОНУ що з цього приводу мені не доведеться звертатись до обласного управління торгівлі чи Міністерства торгівлі УРСР». Прикметно, що керівництво універмагу знайоме (і добре знайоме!) з Л. тільки заочно: ані він жодного разу не переступав порога директорського кабінету чи хоча б приймальні, ані навпаки дирекція не мала честі бути запрошеною до оселі…

Вибрики Пегаса Байки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"