Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1991 №17 Сторінка 11

(Гуморески, Страшне перо не в гусака, Коротко кажучи)
Перець 1991 №17 Сторінка 11 - Гуморески, Страшне перо не в гусака, Коротко кажучи. Мал. І. МАРИНИЧЕВОТ ГУМОРЕСКА Лежу, думаю: що воно таке демократія? Думав до обіду, а там і на завод подався. Під кінець зміни прийшов. А тут голодним яструбом налетів на мене начальник цеху Македон. Доки ти, лобуряко, байдикуватимеш?! Зараз же кажи народові, де тинявся?.. Як поніс, як прніс мене хоч стій, хоч падай. Зібрався я з духом і покотив на ньо о. Не горлай на мене! гарикнув щосили. Не лякай народом! Може, я за нього сьогодні на мітингу боровся, захищав, від таких, як ти, консерваторів. Та я на тебе, адміністративна п'явко, управу знайду! На мій голос примчав наш цеховий радикал Боря Калатайло. Що, що тут стряслося? войовничим півнем став між мною і Македо-ном. Та ось цей керівничок на демократію замахується! Ганьбить мене за те, що на мітингу був, скаржусь Борі. Ти що собі дозволяєш?! люто накинувся Боря на Македона. Застійні часи хочеш повернути? Не вийде! Не дозволимо! Що не дозволимо, що? пішов у наступ Македон. Він десь мітингував, а верстат усю зміну стояв. Якщо всі у мітингування кинемося, хто ж тоді працювати буде! Завод закрити чи як, по-твоєму? Товариші! гукнув Боря до своїх. Македон забороняє нам за свободу боротися! Ганьба! Геть його! Дайош забастовку! загорлав на весь цех Степан. Що тут зчинилося! Звідусіль кинулися до нас хлопці, дівчата, оточили Македона, розмахують кулаками, ключами, металевими прутами, тиснуть на нього, припирають до мого верстата. Мені ж спало на думку для більшого ефекту викинути ще одне колінце. Зробив страдницьке обличчя і повалився на підлогу. Дівчата заверещали. Дивіться, всі дивіться! кричав найгучніше Рудий. До чого довів цей гаспид людину! Він помирає, перелякано зарепетувало якесь дівча над самісіньким моїм вухом, кличте лікаря! Ой-ой, що ж це робиться у нас?! Усі кинулися до мене, бризкають водою в обличчя, хапаються підвести мене. Тим часом Македон дременув із цеху. Мене ж братва віднесла на руках у медпункт. Заметушилась біля мене лікарка: то пульс ловить, то серце слухає. Руки в неї білі, ніжні, губки пухкенькі, щічки рожеві, личко, як цвіт яблуневий. Ледь стримався, щоб не обняти її, як ото вона серце моє вислуховувала. Прямо-таки по-справжньому мужською симпатією загорівся до неї. А вона, невдячна, підвелася і каже братві: Нічогісінько не знаходжу. Він здоровий, нормальний. Як так нормальний, ти кому баки забиваєш? обурився Боря. Чуєте, хлопці, «нормальний» каже. Ганьба таким лікарям! Ми знайдемо собі альтернативного лікаря, будеш знати, як наших «нормальними» обзивати!.. Лежу, важко дихаю і думаю: «Опритомнювати чи нехай ще біля мене покрутиться». Аж бачу краєчком ока, лікарка…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"