Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1991 №17 Сторінка 7

Перець 1991 №17 Сторінка 7. робітничий контроль, а заразом і на редакцію газети до райкому партії. І, уявіть собі, бюро райкому дуже суворо спитало ізі зовсім недавно створеного комітету. Так, що його члени тепер замислюються: а навіщо воно нам усе потрібно! Питається: чому замислюються? Та тому, що весь цей орган, котрий так пишно іменується районним комітетом робітничого контролю, існує насправді неофіційно і фактично знаходиться на пташиних правах. Усі і голова Віктор Соляник, і його заступники Валентина Василенко та Василь Леоненко, і найактивніші члени комітету Сергій Трегубенко та Леонід Наумчик працюють на громадських засадах, маючи ще й основну роботу за фахом. Отут ми й повернемося знову до вже цитованого президентського Указу із довгою назвою. Біда у тому, що за цим Указом не було видано ніякого положення про нову контрольну структуру, вона не має ніякого законодавчого забезпечення, а відтак може діяти лише неофіційно. Отож кожен, хто дуже схоче, запросто пошле як весь комітет у цілому, так і будь-якого його представника зокрема до бісової мами й ніякої відповідальності за це не понесе. Що, у принципі, й відбувається у Мені й про що написав до нашої редакції, а потім деталізував під час безпосередньої зустрічі на Чернігівщині активіст Сергій Трегубенко. В. ЧЕПІГА. Чарж'пасмса область. Р.5. Оце замислився: кому адресувати фейлетон? І вирішив: либонь, тим, хто в умовах стрімкого зростання порушень і безладдя в усіх сферах нашого господарства скоро-спішно розправився з народним контролем, не створивши натомість ніяких інших ефективних засобів контролю, які, до речі, існують у державній структурі всіх розвинених країн. Себто нашим народним депутатам. Тут є над чим помізкувати, вельмишановні, чи не так? В. Ч. Сьогодні важко уявити наше телебачення без реклами. Без неї воно наче газета без куточку гумору. И справді трохи смішно виходить: були товари не було реклами, є реклама немає товарів. Мій сусід продавців нашого універмагу уже до істерики довів. Дехто з них, побачивши його на порозі, починає гикати і швиденько ховається під прилавком. Бо тільки по телевізору покажуть рекламний кліп: «Купуйте футболки фірми «Адідао, сусід відразу до універмагу: Мені п’ять футболок! Яких?! витріщаються на нього працівники торгівлі. П’ятдесятого розміру, фірми «Адідас»! Жартуєте? Немає ніяких у нас... Ні, є! стоїть на своєму сусід. Тільки-но по телевізору запрошували: «Купуйте!* І так після кожної реклами. Покажуть, що якийсь завод налагодив виробництво нових електропрасок сусід уже у відділі електротоварів: «Мені дві праски!..» Симпатичні дівчата розрекламують нові парасольки сусід біжить у «Галантерею» : «Як учасник маю право...» Одне слово, щоразу приводять його додому під руки два дужих міліціонери. А оце недавно заходить до мене сусід в редакцію. Щасливий, але й ніби то стурбований. Ось, кладе на стіл невеличку коробочку, учора по телевізору рекламували, а сьогодні у магазині купив... Що це? запитую. Імпортний препарат проти тарганів. Читай, тут і по-нашому написано: «...для прусаків погибель, а для людини ніякої шкоди...» Невже ніякої? Щось я сумліваюся... Не турбуйтеся, заспокоюю його. Фірма гарантує, бо знає, що тарган від отрути, може, й загине, а у нашого співвітчизника від неї навіть у животі…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"