Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1991 №15 Сторінка 3

(Афоризми)
Журнал Перець 1991 №15 Сторінка 3 - Афоризми. Ось уже з місяць я не можу дивитися по телевізору вітчизняних детективів. Навіть односерійних. Кілька разів силоміць усаджував себе у крісло навпроти голубого вогника, але як тільки на екрані оперативна група знаходила на місці злочину клаптик позаторішньої газети, волосину або нитку з піджака імпортного виробництва, моя рука мимоволі тягнулася до вимикача. Мені ставало нецікаво, бо наперед знав, що далі, за сюжетом, уся міліцейсько-прокурорська рать буде кинута на вивчення квитанцій на передплату у всіх без винятку відділеннях зв'язку, експерти дослідять волосину і видадуть слідчому на підставі висновків повну характеристику не відомому ще злочинцю, а нитка з піджака після консультацій фотогенічного оперуповноваженого з представниками торгівлі виведе слідчу групу на точну домашню адресу його власника, який після короткого психологічного поєдинку із сивоголовим правоохоронником, припертий до стінки речовими доказами, злісно просичить: «Ваша взяла, записуйте!..» У реальному житті за розвитком детективних історій спостерігати набагато цікавіше. По-перше, сюжети розтягуються нерідко на багато років. По-друге, ніколи не знаєш, чим усе скінчиться, і нарешті: по-третє, відчуваєш моральне задоволення, бо, аналізуючи хід розслідування, утверджуєшся в думці, що легко міг би втерти слідчим носа, керуючись елементарною логікою. Втім, судіть самі. 22 лютого 1984 року (так, так, саме вісімдесят четвертого) касир Стрижавського споживчого товариства на Вінниччині Євгенія Мисак виявила, що в касі невистачає десяти тисяч карбованців. Це зараз, якщо виходити з нинішніх цін, десять тисяч не такі вже й великі гроші. А тоді і п'ять тисяч, коли йшлося про соціалістичну власність, тягнули на статтю про крадіжки в особливо великих розмірах з відповідним терміном перебування у відповідних місцях. Отож, переконавшись, що помилитися на таку суму при здачі виручки в банк вона не могла, Євгенія повідомила про надзвичайну подію керівництву споживчого товариства і віднесла заяву в міліцію. Оперативна група, як і годиться, оперативно прибула на місце пригоди і зафіксувала крадіжку грошей у ніч з 20 на 21 лютого «шляхом добору ключа». Однак поки механізм розслідування зі скрипом рушив з місця, в прокуратуру Вінницького району надійшла заява від голови споживчого товариства Н. К. Янковської та головного бухгалтера Л. і. Бал-так,у якій вказувалося, що десять тисяч зникли не за одну ніч, а потихеньку спливали з 9 грудня 1982 року до 1 березня 1984 року, себто в період, коли Мисак працювала касиром. З цього випливало й уклінне прохання голови правління та головбуха: провести Мисак «за неналежне виконання 1 очевидці стверджували, що після того розслідування за фактом недостачі й примусити Мисак її відшкодувати. Це більш ніж сміливе звинувачення грунтувалося на єдиному доказі характеристиці з місця роботи, підписаній тією ж головою правління споживтова-риства Н. К. Янковською, з якої випливало, що Євгенію Мисак на гарматний постріл не можна було підпускати до каси. Так от, у мене, приміром, після ознайомлення з такою заявою одразу б виникло кілька запитань до її авторів: а) навіщо підпускали! б) якщо підпускали, то як контролювали! в) якщо контролювали, то що виявили! Однак у райпрокуратурі подивилися інакше. Заява надавала можливість уникнути марудної роботи, пов'язаної з опитуванням свідків, вивченням обставин злочину та бухгалтерських документів. Навіщо повзати з лупою по підлозі у пошуках невидимих неозброєним оком слідів, коли навіть сліпому видно, що перед тобою якщо й не професійний ведмежатник у спідниці, то, принаймні, еталон халатності. Отож блискавичне розслідування завершилося звинувачувальним висновком, яке оперативно розглянув районний суд під головуванням судді Грищенка і впаяв Є службових обов'язків, що завдало суттєвої шкоди суспільним інтересам» два роки виправних робіт без позбавлення волі з відбуттям покарання за місцем роботи та з вирахуванням на користь держави п'ятнадцяти процентів заробітку. Звичайно ж, не були забуті й суспільні інтереси: згідно з вироком Євгенія Мисак мусила відшкодувати споживчому товариству всі десять тисяч до останньої копієчки. Як у нас дуже часто водилося у недавні часи, наступна судова інстанція вирок затвердила, повністю відхиливши касаційну скаргу, в якій адвокат підсудної цілком справедливо вказував, що слідство з першого ж кроку пішло не тією стежкою, захопившись фактом недостачі і абсолютно не цікавлячись, куди ж, усе-таки, поділися гроші. Більше того, воно підсліпувато мружилося на все, що заважало швидкій ході, й не помічало того, чого не хотіло. Так, робочого дня, коли касир Є. Мисак поклала в сейф здану магазинами виручку, замкнула його і наклеїла на дверцята смужку звичайного паперу з власним автографом (оскільки печатка була в головбуха споживтовариства Л. І. Балтак, яка неохоче з нею розлучалася), пізно увечері в контору навідалася весела компанія на чолі з головою правління споживтовариства Н. К. Янковською, у складі якої був її рідний чоловік і завідуючий овочевим магазином, за плечима котрого була свіжа судимість, пов'язана з потрошінням сейфів у Тюменській області, і котрий невідомо яким чином у цю компанію потрапив оскільки за документами вважалося, що в даний момент він мусив би перебувати у відрядженні в м. Борисові братньої Білорусії і закупляти цитрусові. Додайте до цього, що каса споживтовариства являла собою сейф і стіл касира, розміщені у загальній кімнаті…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"