ГУМОР І САТИРА

Перець 1991 №12 Сторінка 5

(Бувальщина, Сатиричні мініатюри)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1991 / № 12 / Сторінка № 5

Перець 1991 №12 Сторінка 5 - Бувальщина, Сатиричні мініатюри. Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО Ану помахам косою, бо працювати нікому. Передача називалася «Молода поезія». Після невеличкого музичного вступу диктор оголосив, що зараз шановні слухачі почують вірші молодого поета, вихованця Слобожанського обласного літоб'єднання Максима Нестриженка, О! Тепер цитьте! Макс зірвався з канапи, підлетів до приймача і врубав його ледь не на повну потужність. Слухайте, слу-хай-те!.. Той, хто вперше чув по радіо свої власні вірші, добре зрозуміє нашого милого Макса. Зрозуміє і його хвилювання під час попереднього запису на студії, і довжеле-е-езні дні чекання трансляції, і постійні дзвінки до редакції літдрампере-дач з єдиним запитанням коли ж?!. Зрозуміє і вибачить... Ми дуже любили друзяку Макса, але зараз, дивлячись на його умиротворене обличчя, мовчки давилися сміхом. Зігнувшись дугою над приймачем, поруч з яким тихо крутилися магнітофонні котушки, всотуючи кожен радіозвук, Макс майже не дихав і весь час здмухував краплі поту з верхньої губи. А радіоголос заповнював усю кімнату: Мчимо по життю Ми покинули гнізда, Слова про любов Ми сприймаєм на віру, Проносяться вікна, Вітрини, під'їзди Усе, що було таким звичним і сірим... Максе, Максе!.. Який же ти був щасливий тієї миті... Коли передача закінчилася й диктор знов повідомив слухачам, що вірші читав автор Максим Не-стриженко, а зараз буде про погоду, Макс рішуче вимкнув приймач і відключив магнітофон. Не хотів, мабуть, щоб поетична атмосфера його першої радіопередачі мала щось спільне з банальними атмосферними опадами, що зранку тарабанили по карнизу. ..... ВЕСЕЛІ БУВАЛЬЩИНИ ЯКБИ НЕ ВАЛЕРКА... - Ну, хлопці, з мене... З тебе, з тебе, реготнув Валерка. Тільки ми самі візьмемо, бо ти поки зодягнешся... Гаразд! зрадів іменинник і тицьнув червінця у Валерчину долоню. ...З двома пляшками «Московської» (ще й на закуску вистачило були часи!) ми вибігли з гастроному. Не пам'ятаю вже, кому з нас першому впала в очі ця скляна будка. Знаючи Валерчину любов до телефонних авантюр, я без вагань вкинув монетку до автомата. Набравши номер Макса, вручив слухавку Валерці. Відкашлявшись, він засичав... Здррасссю-те ув-вжааа-мй Мхсссім... цмок... Несссріженко. Мінє ошшшінь па-панара-ра-вілссь... плям-к... ссстіхі. Цмок. От іммєні Пліт... Пллітбюрр-ро пр-рошу васс-с... цмок-плямк... пр-рішлітє мін-нє вашші ссстіхі. Я-а іззздам іх... Плям... в іззз... ізззда-тільссствє... Цмок. У під'їзді ми зіткнулися з Мак-сом він летів через чотири схо динки, притискаючи до грудей свій синенький зошит. Куди? зареготали ми з леркою. Хлопці! Макс важко дихав. Сам Брежнєв дзвонив! Просить вірші, хоче мою книжку видати! Ось ключ, заходьте поки, а я на пошту! На такий ефект годі було й…

Бувальщина Сатиричні мініатюри

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"