ГУМОР І САТИРА

Перець 1991 №11 Сторінка 7

(Сатиричні мініатюри, Гуморески, Байки)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1991 / № 11 / Сторінка № 7

Перець 1991 №11 Сторінка 7 - Сатиричні мініатюри, Гуморески, Байки. 4 А А і , 'А* * Чі гн: КОГОСЬ, може, є й інша думка, а я скажу, що відродження української національної культури йде не такими швидкими темпами, як нам того хотілося. А чому? Бо ми мало звертаємо уваги на дуби. Дехто з керівних мужів, прочитавши початок цього фейлетону, мабуть, звинуватить автора у мітинговій терміноло- «Ой, як грубо! «Дуби»! Ну, може, ще десь і куняє за дерматиновими подвійними дверима керівничок, для якого наша культура це шаровари, вишиті сорочки, домашня ковбаса з часником і горілка з перцем. Але для чого ото відразу навішувати ярлики? Треба діяти тактовніше, інтелігентніше, м'якше...» Хочу відразу заспокоїти: мова зараз іде не про подібних вождів і вождиків місцевого значення, а про дуже поширений в нашій республіці рід дерев із сімейства букових. си . Так от саме Оиегсиз, а по-нашому Латиною - Оиег- дуб, і може зіграти неабияку роль у відродженні національної культури. Не верба, не ясен, не клен, ні навіть червона калина, а дуб. Оце так вирішили у славному місті Запоріжжі. Вирішили, коли погляд місцевих керівників упав на знаменитий 700-літній дуб, під розкішною кроною якого відпочивав не один гетьман і отаман Запорозького коша. А щоб ні в кого не виникало сумнівів щодо серйозності намірів, то 21 листопада 1990 року Запорізька міська Рада народних депутатів приймає рішення за № 472. Де сказано: «В связи с тем, что памятник природи находится в критическом состоянии, прилегающая к нему территория и ру-чей запущеньї, а также учитивая исто-рическую и природную значимость «Запорожского дуба», необходимость повьішения обслуживания комплексе в це лях возрождения украинской на-циональной тельньїй комитет Запорожского го-родского совета народних депутатов РЕШИ Л: территорию, гающую к «Запорожскому дубу» пло- може Закрепить культури (!), исполни- приле- Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО Розперезалася останнім часом кіно-муза! Ні дати, ні взяти!.. Розбій та насильництво на екрані я так-сяк іще витримую. Тільки кину перед початком бойовичка пігулку нітрогліцерину під язик, щоб нерви кривавими сценами не розшарпувати, найгостріших моментах ще й заплющу... Інколи, бувало, так і до кінця сеансу досиджував. Як кріт. Усе чую, та нічого не бачу. Роз'ятрює душу інше, секс і повсюдна еротика. Як донині наші цнотливі кінорежисери найсвятіші людські почуття зображували? Без моментах Інколи, бувало, І на очі Тотальний Високоморально зображували, усіляких пікантних подробиць. А лише ручаї сліз та кисневі подушки зітхань. Як почне героїня астматично повітря хапати, так і знай: закохалася в свого бригадира. А далі світло на екрані поволі згасає та згасає. І глядач приворожено сидить. У кріслі фанерному, наче припечений, не совається й очима не блискає. Як Вовк-спокусник на Червону Шапочку... пікантних щадью 1,5 га по ул. Т. Бульби с располо-женними на ней зданиями и сооруже-ниями за малим государственним предприятмем «Запорожская старина» для виполнения благоустройства тер-ритории и проектирования фольклор-но-зтнографического комплексе «Запорошений дуб»... Председатель исполкома Ю. Г. Бочка-рев». Воно ніби й непогану, на перший погляд, справу затіяли запоріжці. Хоча дехто стверджує, що для «возрождения национальной культурьі» разом з цією акцією непогано було б відкрити україномовні школи, дитячі садочки, ясла... Та й у самому виконкомі ч цією акцією непогано було можна б уже приймати не «решения», а рішення... Але це діло хазяйське. У виконкомі свої голови. За них народ свій голос віддавав. А ті голови вирішили: краще почати з дуба. Ото прийде чоловік, гляне на нього, і «возрождается, возрождается, воз-рождается...» Та на заваді до здійснення цих чудових задумів став обласний комітет охорони природи на чолі з його голо- САТИРИЧНІ МІНІАТЮРИ ПЕРЕДОВИК Собі кілометри дописувать звик... Розводять руками колеги-шофери: Як вірить Івану, його грузовик Давно вже дістатися міг до Венери. ЛИСТІВКА ВІД АНОНІМА в ...І написав (Бач, звичка довела) Під привітанням «Жителі села». ТЕЖ Є РУКА Підлеглий не злякався кулака: А ви не гримайте! І в мене є рука Шеф аж закляк в німім оцепенінні: В якому розумінні? Що-що? Рука?.. Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ. І без натяків Мов на каруселі. А обличчя ... Як ото Усе витримано було! сороміцьких... Хоча за тих далеких платонічних часів траплялися в рідному кінематографі інші перебори. Дивився, пам'ятаю, в молодості одну кінострічку. Героїня там усе парком бігала, а потім обхопила стовбур дуба і давай навколо кружляти. Кружляє, кружляє... в самої щасливе-щасливе таке у наших сучасниць, коли десь без черги батон ковбаси відхоплять... Ну, коротше, через те кружляння хотів режисер внутрішній стан героїні передати. Закохалась, мовляв, жіночка по самі вуха. Що тут не ясно?.. Аж коли це дідок, що праворуч від раптом закректав: А чо’ вона, синку, лопотить?.. Від фашистів тікає? ні, кажу, це нівська Ася... мене посапував, вона, синку ЛІСОМ Та все « ж турге- Класичне творіння! То » режисер до такого прийому вдався Щоб, значить, любов її показати. А-а-а-а! закивав головою ді- дусь. Зрозуміло... зрозуміло... Виходить, дівка вона наша. Партизанка-зв'язківець. Шифровку із центру до загону несе... То хай... хай... довше покрутиться, щоб собак бусурманських зі сліду збити... Еге ж, знали тодішні кіномитці, як любов народові підносити. Пристойно і без деталізації. Як на уроках біології в жіночій гімназії. Ось вам, дітоньки, голова, а до неї два вуха. А про хромосоми нітелень... Може, когось така надмірна делікатність і дратувала-. Ну, тоді для гостроти сюжету можна було в кадрі і поцілунок героям дозволити. Легкий, піонерський. Або десь і п'ятку героїні без панчохи показати. Хай блисне нею раз для розвитку глядацької уяви... Але ж не так уже безсоромно та зухвало, як оце ми сьогодні той секс та порнуху на екран протягуємо. Без голого тіла вже навіть офіційна кінохроніка не виходить. Не те, що фільм художній... Був нещодавно я в кіно. А там епізод: жінки в бані миються. Так один жевжик, бачте, не витримав. Обурився!.. Секс!.. загорлав. Давай! не банно-помивочний день! Ошукали!.. Довелося адміністрації кінотеатру цьому маньякові ще й гроші повертати. Сімдесят копійок. Тільки подумати до чого ж зрозуміло То хай Або десь і а А ми Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО Не знаємо, що й робити з другого квітня голову не витягає! своїх співгромадян розбестили: за якихось сімдесят копійок їм ще й любов подавай. Нахаби! Та за ці копійки зараз навіть до бані не сходиш. Тоді хоч не знімайся в еротичних фільмах, наполягав я. Ну, що ти, любий! Хіба ж від мене це залежить. Інші сценарії тепер і не І ГУМОРЕСКА клубнички» кінематографічної вимагає. У-у-у! Була…

Сатиричні мініатюри Гуморески Байки

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"