Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1991 №18 Сторінка 2

(Допекло, Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1991 №18 Сторінка 2 - Допекло, Телеграфне Агентство Перця. Мал. А. ВАСИЛЕНКА ВІЧНА ТЕМА Якщо у поетів вічна тема це кохання, то у нас, фейлетоністів, вічна тема, навпаки, нелюбов. Нелюбов до нашої людини. Вона, ця тема, надихала сатириків усіх часів та народів (звичайно, радянських) на вікопомні сатиричні твори, гострі дотепи і вбивчі жарти. А з-поміж жартів і дотепів чи не найпопулярнішими були ті, які присвячувались дефіциту... тари. «Товари відпускаємо тільки в тару покупця» над такою об'явою, що висіла в якомусь кооперативному магазині, глузував ще «Червоний Перець ? в 1922 році. З тих пір за майже сімдесят років з'явилось лише у нашому часописі стільки фейлетон ів на цю тему, що якби з отого всього паперу, що на ці твори пішов, та понаклеювати кульків, їх вистачило б на культурне обслуговування тисяч і тисяч споживачів. Ну, з відсутністю кульків і пакетів наші люди якось уже змирилися. Ми не горді по кишенях порозпихуємо, під пахву візьмемо, в зубах нести будемо було б що. Так от з цим «що» останнім часом кояться страшні речі. З продажу поступово зникає навіть те, котре і в дефіцитах не значилося. І з цього приводу «Перець» провів невеличке соціологічне дослідження. Наші кореспонденти зв'язалися, зокрема, з директорами фабрик, що виробляють харчові продукти. Ну, гаразд, казали ми харчовикам, сьогодні модно все валити на зменшення імпорту, на недисциплінованість суміжників, на нестабільність міжреспубліканських зв'язків. Але ж у вас уся сировина під руками. Жодного з компонентів не треба шукати за морями-океанами. Вони тут, під боком виробляються, в нашій республіці, у вашій області, у вашому районі... А у нас усі компоненти є, відповідає директор. Опріч одного тари. Немає баночок, от і майонез нема куди розфасовувати. Немає тари, тому і нема в продажу оцту, чуємо наступну відповідь. Немає тари, тому і з олією перебої... Невистачає пляшок, тому і за горілкою черга. А в що нам оту мінеральну воду розлива- редакційну пошту, то листів, аналогічних ось «Ходив я з посудом, » магазину в магазин, І такі ж самі відповіді ми почули, зателефонувавши на пивзаводи, овочеві комбінати, фармацевтичні підприємства... А коли переглянули знайшли в ній чимало цьому з міста Києва: пляшками і банками, пропонував, просив, благав прийняти, і скрізь мені казали: не приймаємо, бо немає тари»... Це чергове фейлетонне есе про ці вічні проблеми з тарою можна було б закінчити в дусі сучасних закликів. Мовляв, тільки ринок може поставити все на свої, місця. Тільки зацікавленість виробників може вирішити те, що навіть у слаборозвинутих країнах вважається азбучною…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"