Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1992 №12 Сторінка 8

Перець 1992 №12 Сторінка 8. ХТО ЩО МАТИМЕ ХТО ЩО МАВ ХТО ЩО МАЄ НІЧНА ЗУСТРІЧ Ті, що проходять крізь стіни БЕЗ ЦЕМЕНТУ З ПОСИЛАННЯМ НА ЛЕНІНА ПО ДЕШЕВИНЦІ С. КУЗІН. м. Донецьк. звукозапису касети. кі-ще пене що Обидва не раз судилися, одне і те ж: крадіжки, порушення правил адмін- крім Світлани Церканюк. В. ДАЦЕНКО, прокурор слідчого відділу Чернівецької облпрокуратури; В. ЧЕПІГА. Злодії, як і належить їм, з'являлися глибокої ночі, завжди у вихідні. В суботу або неділю, коли склади були замкнені, злодюги ? проламували їх стіни і виносили найцінніше: теле- нітофонні касети, імпортний лінолеум, махрові рушники та портьєрні тканини. І отак цілих півроку тягали з п'яти баз, розташованих поруч на вулицях Економічній та Поліграфічній у Донецьку. Такої ж глупої ночі, під неділю, їх і затримали двоє інспекторів відділу охорони при Київському райвідділі міліції, які обходили територію своїх об'єктів. У кущах за складом бази «Харчолегоптторгу» інспектори почули підозрілий шум і тут же витягли із заростей двох неголених і не дуже тверезих чолов'яг. У них знайшли ліхтар, рукавиці, шматок металевої труби, а біля напіврозібраної стіни валялася дрель. Набір доказів виявився повним. Особи затриманих встановили теж швидко: Ігор Карякін і Валерій Дяков. Обом трохи більше 30-ти, обидва вантажники підприємства «Донецьк-будоптторг» (їхня база поруч із тими, які обкрадали), причому за хуліганство, нагляду. «Скільки мотузкові не витися, а нець буде», ця істина, котра недавно видавалася універсальною і реконливою, сьогодні вже такою є. Позаяк кримінальна статистика, нарешті стала відкритою, засвідчує: більше половини крадіжок лишаються нерозкритими. ТУЗ Отже перше. Якщо за грати сяде Славцьо, я матиму неув'язненого Сашка і розбиту машину. Й дулі з маком одержу гроші на її ремонт. Друге. Якщо в буцегарню відправиться Саш- ко, то Славцьо, відповідно, залишиться на волі. Й на знак вдячності повністю оплатить ремонт «Москвича». Що у даному випадку дорожче? Безперечно автомобіль. Сашко ж відбуде своє і, молодий та здоровий, повернеться додому на радість рідному татові. Так чи приблизно так міркував Лазар Петрович Кишкан, прикидаючи варіанти відсидок Славцьової чи Сашкової, аж поки не утвердився у цілковитій вигідності другого варіанту. Лишається додати, що вигідним для Лазаря Петровича виявилося відправити за грати власного синочка... Спершу було весілля. Бурхало воно в селі Коровії Глибоцького району Чернівецької області й до нашого сюжету має лише те відношення, що за святковим столом доля звела чотирьох ще зовсім молодих, але вже уповні як засвідчили наступні події брехливих людей. Ними виявилися армійський рядовий Олександр Кишкан, медсестра з Кривого Рога Світлана Церканюк, школяр-ка-старшокласниця з Дрогобича Марина Прищеп і львів'янин Ярослав Костельний. Після тостів, танців і співів захотілося ще чогось. «Щось» організував рядовий Сашко. Він змотався додому й пригнав батькового «Москвича». Компанія з ентузіазмом повантажилась у машину й рвонула на лоно природи. № Ч «О ! * ЧК» ЯР -ЯМ* І* п Акт 1 0 V Так і в цьому випадку: якби злодії не розслабилися, не втратили пильності, то й досі б не було відомо: хто ж це так майстерно обкрав п'ять поруч розташованих баз. Адже схопили розкрадачів не тому, що спрацювала система сигналізації на складі, де лежали мільйонні цінності, і не тому, що дуже пильно ніс свою службу нічний охоронник. І навіть не тому, що, вивчаючи канали збуту вкраденого, шукачі вийшли на метких вантажників. Просто час інспекторського обходу цілком випадково співпав із часом їхньої чергової крадіжки й недоречно для них тріснула гілка, коли вони ховалися в кущах. Тягнуть, як відомо, те, що погано лежить. А тут капітальні, обладнані сигналізацією склади з могутніми металевими засувами. Високі огорожі, охоронники на прохідній, собаки, які гавкають навіть на машини, що проїжджають мимо. І водночас проломи у складських стінах, здоровезні тюки та упаковки, які безборонно щезають у тих проломах, а потім доставляються до клієнтів... Діяли Дяков і Карякін не поспішаючи, грунтовно. У складах перевіряли, вмикаючи в електромережу радіоапаратуру: чи надійно працює. Розрізали на шматки лінолеум: не понесеш же тюк вагою 200 кг. Одне слово хазяйнували безбоязно. На місці злочину кидали рукавиці, арматуру і навіть Налонившись, вирішили по черзі по-вправлятися у водійській майстерності. Першою кривуляла по дорозі Світлана. Затим за кермо хвацько скочив Славцьо Костельний і, розвинувши швидкість дев'яносто кілометрів за годину, втелющив «Москвича» у канаву. Під брязкіт металу і розбитого скла усі в…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"