Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1992 №16 Сторінка 2

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1992 / № 16 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1992 №16 Сторінка 2 - Гуморески. Яв Жертва психології Ти бач: у неї кожного дня обнова! дивиться на мене, як якій країні? На идіння це? Сон? Мал. В. -ЧМИРЬОВА 7777П Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО Г ослода, Лдн ' ПАМеве, ИЄД І ХЕНТАЬ 1 ТУ мету Ринок. Уже на тротуарі, попід огорожею, киплять торги. Покупців густо. Товар на виду. Картопля, капуста, цибуля, морква це від овочевого магазину. Лікувальні трави, пемза, свіжа і в'ялена риба, хрін, петрушка, хризантеми та інше це приватне. Усе дороге. Усе кусюче. Але, нівроку, є. І це тільки на підступах. А на самому ринку!.. Звичайно, навіть за тридцять рублів, як було за часів Гоголя на Сорочинському ярмарку, усього не закупиш. Нині, щоб усе закупити, потрібні мільйони. Бо за тридцять дістанеш хіба що кілограм картоплі. Та не тим привабив і здивував мене славнозвісний базар. Вразив і навіть приголомшив тим, що при вході серед отого скупчення хрону, цибулі, хризантем стоїть молодик. Стоїть монументально, міцно, непохитно. Кремезний, вгодований, з обличчям, схожим на рожеву чорноморську медузу, щойно викинуту прибоєм на гарячий пісок. Стоїть без пристрасті, без торговельного азарту, мовчки. Можна б і обминути, пройти, не звертати уваги. Але погляд неодмінно зачепиться за цупкий квадрат паперу, що, як меморіальна дошка, прикріплений на могутній панелі грудей. На тому квадраті лише два закличних слова: «Куплю ордени». Мал. А. ЮНА Стаття у журналі «Здоров'я» була дуже переконлива: для щасливого сімейного життя чоловік і дружина повинні як можна частіше говорити одне одному про своє кохання. Тоді на сімейному небосхилі не буде ані хмаринки. Жінки на роботі просто видирали журнал з рук. Якби їхні чоловіки кожен день освідчувались їм у коханні, вони б тоді... вони б тоді... ох, вони б тоді! Що було б тоді, Федя так і не з'ясував, але вирішив спробувати. Прийшовши додому, він попрямував на кухню, де жінка перекручувала м'ясо на котлети. Ніночко, ти навіть не уявляєш, як я тебе кохаю! Мила, не відриваючись, запитала: Тобі чого? Нічого, просто я кохаю тебе, от і все. Ну, це я вже чула. А не треба, не мели Та нічого просто... Відчепись, дурниць. У мене роботи багато: он ще прати треба. Рибалити зібрався чи що? Так і кажи. Ні, не збирався. Просто кожного дня я буду розказувати тобі, як я тебе кохаю. Федю, в її відчулася тривога, стряслося? Втомився? ти…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"