Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1992 №04 Сторінка 2

Журнал Перець 1992 №04 Сторінка 2. перець УСМІХНІМОСЯ, БРАТЦІ! Ніякої бійки!.. У нас презентація фірмового напою!.. регес на. Останнє попередження РЄГЄС 1141. ЛИСТ дО НАРОДНОГО ДЕПУТАТА збадьорився наймолодший. Отут нас зрозуміють і морально підтримають, і заздалегідь розплився у просто-таки чарівній посмішці. Проте сталося не-очікуване. Наблизившись до нас і побачивши наші розтягнуті до вух роти, дівчата зблідли; одна з них меншенька судорожно вчепилася обома руками у лікоть подружки, а та, затинаючись, заколорату-рила: Ви чого... ви чого... ви чого чіпляєтесь?! Не підходьте, бо зараз кричати будемо! і справді: набравши повітря, завела: Мі-і-лі-і-і!.. Ми не стали чекати завершення цієї драматичної арії, а мовчки розвернулися й підтюпцем рвонули назад. Наймолодший випередив нас на иів-кварталу. Таким чином, експеримент провалився на десятій хвилині. ...Але у нас із вами, дорогі друзі-читачі, попереду ще багато хвилин, і годин, і днів, і років. Попереду в кожного ще ціле життя. Давайте не будемо псувати його собі й іншим. Так, у нас нині багато незгод і нестатків і мало рад остей. Так, у переважній більшості ми сьогодні злидарі й не дуже певні, що завтра можливе якесь поліпшення. Так, облудна партсоцсистема зле насміялася ,з усіх нас. Але давайте, як казали в давнину, ударимо лихом об землю. І для початку станемо хоч трохи добрішими одні до одних. Бо зло породжує лише зло. Давайте вчитися посміхатися одні одним. Всюди і дома, й на роботі, й на вулиці, і хай би їй пусто було! навіть у черзі Попри всі наші теперішні складності та проблеми. Давайте спробуємо. І ми побачимо, що нам стане легше у душі. А потихеньку і в усьому житті. Бо добро породжує добро. Усміхаймося, братці! В. ЧЕПІГА. Шановний Сильвестре Спиридоновичу! Звертається до Вас група жителів селища Великі Хрюки, що за адміністративно-територіальним розподілом входять до отого 919-го виборчого округу, який, власне, і дав Вам путівочку у велике парламентське Але про всілякі путівочки та поїздочки поговоримо трохи згодом. А зараз заявляємо Вам, Сильвестре Спиридоновичу, свій гнівний протест: годі блазнювати перед трудовим народом! А втім, до Вашої депутатської діловитості та принциповості ми ніяких претензій не маємо. Позаяк не один раз спостерігали, як хвацько перепадало від Вас на горіхи навіть Президентові. Та й Прем'єр під час Ваших виступів почувається у кріслі не краще, аніж ведмідь на груші... Еге ж, дошкуляєте Ви їм добряче! Ніде правди діти... Та обурення викликає інше. Скромність, Сильвестре Спиридоновичу, звичайно, прикрашає будь-яку людину. Але ж, погодьтеся, не повинна вона її й спотворювати. Зрозуміло: щоб схилити на свій бік виборців, треба чимось їм сподобатись. Тому ми добре пам'ятаємо ті Дні, коли до нас на ферму Ви скромно приїздили на обшарпаному велосипедику і після тригодинного виступу зі своєю програмою навіть соромились кухоль води випити... Однак тепер, коли депутатський мандат здобуто, можна було б, Сильвестре Спиридоновичу, вже і облишити гратися в дешевий демократизм та розпрощатися з популістськими замашками. Час уже подумати про справжній статус народного депутата та авторитет тих, хто Вам допоміг той статус заробити. А то що ж воно виходить? Минулої неділі мотнулися ми…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"