Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1992 №15 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1992 / № 15 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1992 №15 Сторінка 2. п е р е ц Ь Першим був Адольф Гітлер біснуватий фюрер «тисячолітнього» рейху. Це він проголосив, що у своїй боротьбі за велику німецьку імперію відкидає геть будь-які загальноприйняті в цивілізованому світі норми, включаючи норми міжнародного права. Це він обізвав їх ті норми химеріями. Другими стали лідери Фронту національного порятунку, сформованого у Москві і з учорашніх начебто демократів, і з позавчорашніх цековців, і сьогоднішніх російських націонал-патріотів з фашистськими замашками. Усіх цих іще недавно антиподів об'єднала одна мета: будь-якими засобами, не зупиняючись перед застосуванням сили, рішуче покінчити з суверенними державами (колишніми союзними республіками) і відновити імперію Радянський Союз. При цьому мос- «Ми ніколи не визнаємо незалежності режимів України та Білорусії! Наше ставлення до режимів України та Білорусії визначається не нормами міжнародного права, а нормами Кримінального кодексу». (З виступів на конгресі Фронту національного порятунку в Москві 24 жовтня 1992 р.). 4 ковські «фронтовики» одностайно відкинули норми міжнародного права, вважаючи, либонь, що ці норми дуже заважають великій справі «національного порятунку». А чийого «національного»? Може, тих республік, котрі «центр» сімдесят років нещадно експлуатував, видоюючи з них усе, що можна, й лишаючи тільки, сказати б, прожитковий мінімум? Де тамі Позаяк себе учасники конгресу іменували не інакше, як «цвіт російського народу», то неважко збагнути, що йдеться про «порятунок» Росії. Хоча наскільки ми всі знаємо російський народ наче не уповноважував колишнього цековського секретаря Зюганова, генерала Макашова (уславленого особистим вояжем до Молдови для роздмухування там громадянської війни), генерала-енкаведиста Стерлігова (відомого тим, що під перебудовний галас нахапав собі стільки матеріальних благ, що дивно, як у нього пуп не розв'язався), редактора великодержавницької газети «День» Прохано-ва, так от, російський народ наче не уповноважував цих та іже з ними генералів від реваншистського політиканства рятувати себе. Не уповноважував це так. Отож ні в якому разі не будемо плутати справді великий народ і доморощених фюрерів, котрі пнуться присвоїти собі право говорити і діяти від ЙОГО І АЄНІ. Проте не будемо й тішити себе тим, що їх доморощених фюрерів раз-два та й по всьому. На жаль, на превеликий жаль, їх куди більше, аніж було на конгресі Фронту національного порятунку. Вони кучкуються, рояться і здатні, як тепер прийнято казати, на непередбачувані провокації. Аж до розпалювання громадянської війни, чого «цвіт нації» особливо й не приховує. Як тут не згадати отого народного: Оженився дурний і взяв біснувату, Та не знали, що робить, підпалили хату... А вогонь, як відомо, на одній хаті не зупиняється... В. ЧЕПІГА. Мал. О. МОНАСТИРСЬКОГО Заощаджував тепер їж! Мал. С. ФЕДЬКА І к І ЕХАЙ не засмучує тебе, І Я шановний читачу, та об-ставина, що раніше тобі иі ІД не випадало бувати у гак Шк Згурівці. Особливо переживати не варто. Цю прогалину можеш заповнити, прочитавши фейлетон. Водночас довідаєшся про деякі нюанси дрімучого провінційного життя. Що б там не говорили, а дрімучість це й до сьогодні стан суто провінційний. Проілюструю дане твердження фактами. Якщо театр починається з вішалки, то населений пункт такого рангу, як селище міського типу Згурівка, неодмінно має починатися з автостанції. Ну, а вже потім підуть такі не менш стратегічні об'єкти, як готель, громадський туалет тощо. Особисто мені жоден із перелічених об'єктів побачити у Згурівці не вдалося. Звідси висновок: Згурівка поки що не Париж, не Лондон і не Ріо-де-Жанейро. Але свої цікавинки і вона має. Приміром, якщо зробити короткий екскурс у недалеке минуле, то неодмінно спливуть у пам'яті найдемократичніші в історії Згурівського району (а утворено його в Київській області у 1986 році замість Чорнобильського) вибори так званих народних депутатів. А також передвиборна програма кандидата в народні обранці до обласної Ради Юрія Петровича Капліна, тодішнього секретаря обкому партії, опублікована на шпальтах районної газети. І оком не змигнувши, меткий кандидат тако-о-ого наобіцяв своїм виборцям, що в тих просто не вистачило совісті не проголосувати за нього. А дехто, розказують, всупереч усім законам голосував навіть двічі, Отака була сильна програма. Може, згурївці призабули, то доречно буде нагадати деякі пункти з того, тепер уже безумовно історичного документа: «В разі обрання наш кзндидйі МАНДРИ З ПЕРЦЕМ (ниньки уже ваш…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"