ГУМОР І САТИРА

Перець 1992 №14 Сторінка 7

(Перченя)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1992 / № 14 / Сторінка № 7

Перець 1992 №14 Сторінка 7 - Перченя. Земний суд ти підкупив. Тепер викликаєшся на суд божий... Ви нічого зайвого не подумайте, ми лише хотіли підписати протокол про наміри... Низенький уклін Вам, дорогі мої синочки! Пише ДО ас із села Сухі Сльозки колгоспниця- пенсіонерка Явдоха Митрофанівна Дика. У перших рядках свого листа сповіщаю, що стряслася в нас велика біда. І все через нашу українську гривню. Наслухався мій старий по радіо та по телевізору усіляких отих бесід та інтерв'ю із ехономіста-ми про нову грошову одиницю. І до чого ж красиво та лагідно вміють говорити. Вишивають язиком, як ото колись лектор із обкому. Усю-усеньку ехономіку, немов на рахівничці, порозкладали. От і заринкували своїми промовами ті Карли Маркси моєму дідові голову. Добряче затуманили. Як опіумом. Бо одного дня він мені й каже: А що, Явдосю, візьмемо під нашу національну валюту кабанця. Вигодуємо і першими ж тверду копійку заробимо. Бо під ці купони та карбованці вже й з печі ліньки злазити. Бамажки. У куфайці хрумтять, як миші целофаном, а толку ніякого. А чого, Трохимчику, відказую, і не взяти, якщо та гривна у рядок із доларом, кажуть, стане... Закінчився, словом, наш ехономічний із дідом брифінг тим, що виписали ми весною на ермі Ваську це ми так кабанчика свого назвали. Ладненьке таке поросятко хвостик бубличком і над правою бровою чорна латочка. Закувікав наш валютничок у сажу так бадьоро та радісно, що аж у нас бізнесовий Лист до урядовців інтерес прокинувся. Я ж йому, рожевенькому, і висівочок запарю, і молочка від теляти віділлю, і гичечки у городі насмикаю, і кукурудзочки налущу. А Трохим те меню йому потім у коритце висипає, і все дивиться, як той наминає. Підростай, підростай, Васильчику, усе через загороду примовляє. Щоб фунт англійський та марку німчурську здолати, не один пуд сальця треба під шкуру накласти... І Василько клав. Та так, що через чотири місяці вже і в сажу не вміщався. А гривни як не було, так і нема. Але ж не будувати під таке діло новий сарай. Зараз, щоб цеглину у стіну покласти мільйонером треба буть. Провели ми знову із дідом брифінг і вирішили: не пропадати ж нашим трудам праведним задарма. Хай поживе поки, до дощів, кабанець у загороді, а там, може, щось і розвидниться. Та обрії ті ехономічні такими хмарами затягло, що довелось нам Ваську до веранди переселяти.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"