Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1992 №02 Сторінка 3

(Байки)
Перець 1992 №02 Сторінка 3 - Байки. перець Мал. І. МАРИНИЧЕВОТ СУМНА РАДІСТЬ Чого сумний такий, Семене? а Питає друга Валентин. и Та що розказувать... У мене ч Сьогодні народився син. і Невже?! Радіти треба, друже! І Давай відзначимо сповна. м Ох... Я радію, та не дуже, Бо вже поо це дружина зна. Анатолій ГОРПИНИЧ. : з поваги : БАЄЧКА і Хоча Свиня з Вівцею не рідня, ї проте вони спілкуються щодня, у злагоді живуть а куди там тій рідні! а Вівця вже й хрюкає з поваги до Свині. ' Володимир КУШНІР. с. Лад-Хутори на Вінниччині. " а » Мал. С. ФЕДЬКА УСЬОГО - НЕ РОЗТЯГНУТЬ! Ні, панове добродії, ні. Як ви не надсідайтеся, а колгоспно-радгоспну систему хоронити ще рано. її можливості невичерпні, і цілий фейєрверк фактів на кожному кроці нам яскраво про це говорить. Втім, не будемо засліплювати ваші втомлені очі ще одним фейєрверком. Давайте обмежимося одним, як на перший погляд, рядовим повсякденним фактиком, який миттєво пролетів по темному обрію нашої дійсності і тут же згас, а проте залишив деякий слід. Словом, почнемо зі знайомства з героєм нашої невигаданої історії. Однак, якщо ви запідозрите, що термін «герой» у даному контексті лише данина літературній традиції, то ви цим самим вельми принизите цю людину. Як на мене, то я, не задумуючись, поставив би бронзовий бюст на батьківщині скромного 30-літнього бомжа Ігоря Віталійовича Коржа, який, буквально ризикуючи буйною головою, зумів у котрий вже раз переконати громадськість у непохитності отієї напрочуд живучої диво-системи. Оглядаючи плоди діяльності Ігоря Віталійовича, я не перестаю вражатися і дивуватись. Ні, не масштабам його звершень, а упертій, я б сказав навіть дещо надокучливій їх повторюваності. В чому й уся сіль фокуса. Не ризикуючи далі мучити вас недомовками, розкрию карти: Ігор Віталійович спеціалізувався останнім часом на сільському господарстві. А конкретніше на тваринництві. За два неповні, промайнулі в напружених трудах роки, Коржеві разом з невеликою, проте роботящою групою однодумців удалося здати на м'ясо з колгоспів та радгоспів Дніпропетровщини 65 голів великої рогатої худоби. Тільки не поспішайте з презирливим «тю» у зв'язку з мізерністю цифри! Далі буде цікаво. Весь шарм у тому, що ні сам Корж, ні його колеги мешканці міста Олександрії на Кіровоградщині М. Семак, В. Кошеленко, Ю. Дудус, П. Скивко, В. Тищенко, М. Яси-новський та деякі інші ані в однісінькому радгоспі а чи колгоспі Дніпропетровської області жодного дня не працювали. В усякому разі, офіційно. Своє скромне сприяння виконанню планів м'ясопоставок вони воліли взагалі не рекламувати і тому основну частину своїх операцій проводили ночами. У ніч з 20 на 21 квітня 1988 року Корж і Семак, прибувши у літній табір молодняка ВРХ колгоспу «Україна» в селі Михайло-Заводське Апостолі вського району, вивели звідти бичка вагою 250 кілограмів і вранці здали його на бойню Апостолівського коопза-готпрому. За цю послугу друзі одержали 425 крб. комісійних Уночі з 12 на 13 вересня вони знову навідалися до знайомого табору. За літо бички, хвалити господа, підросли, і цього разу приятелям вдалося виловити досить симпатичний екземплярчик, що затягнув без малого пів-тонни і відповідно приніс корпорації 7.98 карбованців. Які тут же були чесно розділені. Діло, чого там приховувати, сподобалось. Наступної ночі бізнесмени повторили візит. А на світанку, як і годиться, на відомій нам бойні відбулася протокольна церемонія здачі-прийомки живого товару. Аби не втомлювати читача переліком схожих, мов дві краплі води, операцій, підіб'ємо, як то прийнято серед ділових людей, сальдо-бульдо. Усього до вищезгаданого колгоспу, додамо до одного й того ж табору! Корж із підручними (підручні мінялись, адреса залишалась постійною) навідувалися десять (І) разів, поцурпеливши звідти 14 бичків і теличок. Окрім того, корпорація промишляла і в інших господарствах: колгоспі імені Фрунзе Широ-ківського району (три…


 Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"