Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1992 №02 Сторінка 1

Журнал Перець 1992 №02 Сторінка 1. Мал. С. ФЕДЬКА згаз Мал. В. АДАМОВИЧА Мал. С. ФЕДЬКА ЯК ЖИТИ ДАЛІ Нині зустрічами, зборами, симпозіумами нікого не здивуєш. Життя вирує, як окріп у трилітровому самоварі. Ось і мене на диспут запросили. Кажуть: «Буде обговорюватись тема «Як жити далі». Окрім вас, у дискусії візьмуть участь професор історії і актор». Зал величезний. Народу море. Актор рік у банді рекетирів провів. До нової ролі себе готував. Професор з Уралу прилетів. Захоронення царя Миколи Другого вивчав. Про мене теж слава стелиться: ультралівий екстреміст, орендар гласності, жертва держзамовлення і госпрозрахунку. Спочатку слово професору надали. Промова, як ріка. То бурхлива, а то ні вперед, ані назад не тече. Мовляв, дім важкою працею зводиться, а тріски наламати легко. Не те каже! Не те! Люди поаплодували задля годиться, і тиша настала. Актор підвівся. На вигляд ніхто. Метр двадцять з кашкетиком. Але за душу бере. Тільки з ким не зрозуміло. За тих чи за цих? І ні вашим, і ні нашим. У мене руки засвербіли. Як на голках сиджу. Ех, не туди йдемо! Не туди! Не в той бік! Сам слово взяв. Немов каміння в зал слова кидаю. По рядах струм високої напруги пройшов. Хтось зойкнув, деякі стогнуть, а один знепритомнів. Головуючий каже: Регламент вичерпано. Але є пропозиція дати товаришеві літератору висловитись до кінця. Мені наче шаблю в руки дали. Січу повітря, як Ту-134. Не втримати. Волаю щосили: Всіх, хто займає керівні посади у відставку! Кордони відкрити! Репресивний апарат геть! За-гальна амністія! Кожному місту і селу суверенітет! Ні на чому каменя на камені не полишимо! Всі, як один, запалимо смолоскипи нового життя! Перші ряди з місць скочили. За ними інші. Усе змішалося. Варфоломіївська ніч почалась. Професор і актор чорним ходом утекли. Мене ледь не затоптали. Хтось вигукнув: Панове! Та це ж наш! Розступіться! Обережно з підлоги підняли. Врятували. Лікар констатував: Перелам одного ребра. Травма гомілки. Тріснула колінна чашечка. Два місяці стаціонар. Тепер…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"